Заступник Генерального прокурора України - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький, прокоментував останні розмови про перерозподіл повноважень між Генпрокуратурою, НАБУ і САП.
Подаємо повідомлення в повному обсязі:
"Протидія корупції є однією з найважливіших проблем, які намагається вирішити сучасна Українська держава.
Актуальність даного питання зумовлена тим, що корупція провокує й поглиблює суспільні кризові явища, підриває імідж України на світовій арені, негативно впливає на мікро- та макроекономічні процеси, перешкоджає налагодженню конструктивного діалогу між владою та громадськістю.
При цьому подолання корупції неможливе без ефективної діяльності правоохоронних органів, на які покладається досудове розслідування у справах про корупційні кримінальні правопорушення. До таких органів належить Національне антикорупційне бюро України (НАБ України), на яке покладено попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
Підслідність кримінальних правопорушень детективам НАБ України чітко визначена у ч. 5 ст. 216 КПК України. Цією ж статтею абсолютно конкретно визначено компетенцію усіх правоохоронних органів держави, які наділені слідчими функціями, ТОМУ спорів про підслідність між правоохоронними органами бути НЕ МОЖЕ БУТИ ВЗАГАЛІ.
Але це в теорії, безумовне практичне виконання якої є запорукою успішного функціонування правової системи.
У практичній ж діяльності мають місце випадки, коли кримінальні провадження про злочини, віднесені до виключної підслідності детективів НАБ України, розслідуються слідчими інших органів досудового розслідування, зокрема органів прокуратури.
Якщо ж на початку року такі випадки були поодинокими, то вже з весни набули загрозливо систематичного характеру.
Статтею 2 КПК України передбачено завдання кримінального провадження, серед яких, зокрема … щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Вказані завдання кримінального провадження є орієнтирами для всіх органів досудового розслідування.
Питання допустимості доказів належить до однієї з фундаментальних категорій кримінального процесу і доказового права зокрема. Виконання вищевказаних завдань кримінального провадження ставить особливі вимоги до доказів, на основі яких вони вирішуються.
Про загрози, які несе таке розслідування неуповноваженим органом я ВЖЕ ПІВРОКУ намагаюсь донести як до колег – керівників Генпрокуратури, так і до громадськості.
ВКОТРЕ стверджую, що відповідно до положень п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом (які визначені статтею 216 Кодексу), для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень, а статтею 36 цього Кодексу ПРЯМО ЗАБОРОНЕНО доручати розслідування таких злочинів іншим органам досудового розслідування.
Аналізуючи практику виявлення злочинів, підслідних НАБ можна прийти до висновку, що основна їх маса виявляється НЕ САП чи ГПУ, а оперативними підрозділами Служби безпеки України, Нацполіції, ДФС.
В своїй діяльності оперативні підрозділи не зв’язані правилами підслідності, оскільки не є слідчими підрозділами. Проте, у випадку виявлення ними ознак злочину, вони в рамках діючого законодавства зобов’язані направляти відповідні матеріали до відповідних слідчих підрозділів з дотриманням правил предметної (статті 216 КПК України) та територіальної (стаття 218 Кодексу) підслідності.
САМЕ ТОМУ поліція не розслідує тероризм (СБ України), злочини, вчинені військовослужбовцями (Військова прокуратура), ухилення від сплати податків (ДФС). Це предметна підслідність (стаття 216 КПК).
САМЕ ТОМУ поліція Київщини не розслідує крадіжки, вчинені в Тернополі, а поліція Дарницького району міста Києва не розслідує розбій, вчинений на Борщагівці. Це територіальна підслідність (стаття 218 Кодексу).
Для цього абсолютно НЕ потрібно змінювати чинне законодавство. Просто треба його виконувати.
Спроба зміни цих правил, які діють десятиліттями у всіх цивілізованих країнах – це намір надати можливість діяти не в рамках закону, а на свій власний розсуд, залежно від досягнутих поза процесуальних «усних» домовленостей з окремими слідчими підрозділами, що спричинить хаос у й без того виснаженій війною країні.
Мною неодноразово пропонувалось розглянути питання про створення у необхідних випадках спільних слідчих груп. До цих груп включати детективів НАБ України, слідчих ГПУ, інших органів досудового розслідування.
Поряд з цим у випадку потреби можна включати до групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, ГПУ, регіональних прокуратур.
Слід зазначити, що приклади позитивної міжвідомчої співпраці вже є. Наприклад, спільна робота ГУ СБ України та НАБ України під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з викриття під час отримання в серпні поточного року неправомірної вигоди в розмірі 5 млн. грн. виконуючого обов’язки ректора Національного авіаційного університету та голови адвокатського об'єднання, який виступав посередником, затримання при отриманні неправомірної винагороди у 150 тисяч доларів США, начальника відділу Департаменту з управління державною власністю Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Ми побачили приклад ефективної співпраці між правоохоронними органами у спільній боротьбі проти корупції.
Чітка організація дій працівників СБ України, які оперативним шляхом виявили корупційний злочин, детективів НАБ України, які задокументували його під процесуальним керівництвом прокурорів САП дозволила швидко й ефективно розкрили ці злочини та затримати зловмисників.
САП і НАБ України жодним чином не намагаються монополізувати право на здійснення боротьби із корупцією у державі та вітають будь-які процеси здорової змагальності у вказаній сфері між усіма державними інституціями, але свідоме порушення закону у цій сфері задля отримання певних політичних чи інших «дивідендів» призведе до того, що РЕАЛЬНІ корупціонери, навіть за наявності беззаперечних доказів їх вини, будуть виправдані через порушення правоохоронцями процедури.
ДАЛІ БУДЕ..."
