Старих будинків із радянських часів Хрущова у Львові є чимало, здебільшого ними забудовані райони вулиць Виговського, Любінської, Зеленої, Дністерської та Нового Львова. Згідно із нормами термін придатності цих будівель вже спливає. В Уряді України планують спростити процедуру знесення «хрущовок», аби будувати на їхньому місці багатоповерхівки.
Знесення чи реконструкція - який шлях прийнятніший для хрущовок, і що потрібно робити, аби зберегти їх? Про це виданню Вголос розповів депутат Львівської міської ради від Європейської Солідарності, СЕО "Львівська інвестиційна компанія" Назар Бербека.
За його словами, такі будинки будували в 1957-85-х роках як тимчасове житло. Через 25 років будинки планували знести, а замість них побудувати більш довговічну нерухомість. Проте згодом термін експлуатації продовжили до 60 років.
Якщо вчасно розпочати процес реновації, ці будинки могли б служити комфортним житлом для мешканців ще багато років. В іншому випадку, поодиноко отримуватимемо проблеми з аварійним станом такого житла.
"Багато з таких будинків у Львові в досить незадовільному стані. Основні проблеми - фізичний стан цих споруд: розгерметизація швів на фасадах, проблема з ізоляцією, незадовільний стан дахів, відсутність ліфтів, утеплення, відсутність інклюзивності тощо. Щодо просторів навколо, то вони абсолютно не адаптовані до сьогоднішньої автомобілізації, відсутні місця для паркування, що призводить до повністю запаркованих дворів, неохайних доріжок, засмічення простору для людей.
З іншого боку, це насправді, досить комфортне та затишне житло, оскільки воно характерне низькою поверховою забудовою із великими зеленими дворами. Це безпечні райони з невеликою кількістю сусідів, які один одного добре знають. Тобто за правильних підходів до реконструкцій, ревіталізації цих будинків, ми б отримали чудові комфортні райони, які б відповідали сучасним викликам та задовільняли всі потреби мешканців", - розповів Назар Бербека.
Міністерство розвитку громад і територій України підготувало пакет правок до ЗУ "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду". В уряді пропонують знизити бар'єр згоди мешканців на розселення та знесення їхнього будинку. Раніше, аби знести застаріле житло, потрібно було, щоби усі мешканці на це погодились, тепер же може стати достатньо згоди 75% мешканців.
На думку Назара Бербеки, ідея знести хрущовки не спрацює, а навпаки викличе обурення мешканців, тому що немає відповідей на питання - куди б мали розселяти мешканців, за якими категоріями та в якій степені вони б мали отримувати квартири, хто і як прогарантує людям виконання інвестиційних зобов‘язань?
"На мою думку, мав би працювати такий двосторонній або трьохсторонній підхід до вирішення цієї проблеми.
Необхідно створити державний фонд реновації та реконструкції забудови цього періоду, облік такої забудови, визначити першочергові будинки, які негайно потребують втручання. Потрібно крок за кроком рухатися в напрямку реконструкції та відновлення цього типу житлового фонду. Міські aдміністрації могли б взяти на себе функції обліку, визначення черговості, супроводу проектних рішень та робіт з облаштування дворів та містобудівних просторів. Реконструкція може бути із залученням приватного інвестора. В даному випадку я не говорю про знесення та будівництво нового житла, я маю на увазі точкову новобудову", - додав Назар Бербека.
Девелопер розповів, що проєкти реконструкції мали б фінансуватись за кошти державного фонду, до прикладу, та місцевих бюджетів, інвесторів-забудовників, підприємств та організацій, на балансі яких знаходяться ці об'єкти. ОСББ також матимуть змогу брати активну участь у реалізації заходів з реконструкції свого будинку.
За рахунок інвесторів можуть бути проведені герметичні роботи по фасаду, реставрація вхідних груп, встановлення ліфтів, тощо. А міські aдміністрації могли б взяти на себе функції обліку визначення черговості, супроводу проектних рішень та робіт з облаштування дворів та містобудівних просторів.
Умова для прийняття рішення мешканцями будинку про участь у програмі з реконструкції прийматиметься на загальних зборах мешканців.
Вважатиметься прийнятим, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75% загальної площі багатоквартирного будинку. Якщо співвласники не дійдуть згоди і не приймуть рішення, їхній багатоквартирний будинок буде виключений із програми.
Однак знесення хрущовки можливе навіть за умови незгоди мешканців - у випадку офіційного визнання будівлі аварійною.
"Не можна примусово позбавити власності людину. Та влада може визнати хрущовки аварійними і вже на цій підставі знести їх - тут згода мешканців не потрібна. Варто пам`ятатити, що аварійним визнається житловий будинок, у якого фізичний знос становить 81-100%", - сказав девелопер.
Він також розповів, що мають отримати мешканці хрущовки у випадку її знесення.
"Умови отримання нових квартир визначаються згідно із статтею 12 Закону України «Про комплексну реконструкцію мікрорайонів застарілого житлового фонду».
Зокрема, відселення мешканців квартир здійснюється за умови, якщо їм нададуть інші рівноцінні за площею та кількістю кімнат приміщення у межах кварталу або мікрорайону.
Окрім того законом передбачено коефіцієнт 1,5 на відшкодування житлової площі. Якщо квартира має 50 квадратних метрів, то можуть надати квартиру площею 75 квадратних метрів. Житлова площа, що пропонується, може бути безоплатно збільшена до 50 відсотків площі квартири будинку, який підлягає знесенню, незалежно від числа зареєстрованих у ньому осіб.
Але у випадку все ж таки демонтажу таких будинків важливим залишаються гарантії для власників житла. Однозначно, в цьому процесі мали б бути залучені органи влади.
На мою думку, реставрація все ж таки прийнятніша, оскільки ці райони можна легко адаптувати до сучасних вимог. Із малоповерховою нещільною забудовою, гарними дворами, інклюзивністю, ліфтами, відновленими фасадами - таке житло однозначно буде потрібне місту та комфортне для його мешканців", - резюмував Назар Бербека.
Публікація у рамках Програми висвітлення діяльності Львівської міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб та депутатів у засобах масової інформації.
