Луцький бізнесмен і громадський діяч Віктор Грисюк став першим претендентом на посаду мера облцентру Волині. Він планує залучати бізнес та міжнародні інституції для реалізації у Луцьку проектів, потрібних для міста.
- Ви вирішили балотуватися на посаду Луцького міського голови. Ця посада пов’язана насамперед із менеджментом. Який у вас є досвід управління?
- Вже багато років я організовую міжнародні конференції, фестивалі, бізнес-форуми, а це – величезний комплекс заходів, для реалізації яких необхідні неабиякі управлінські і менеджерські якості. Бо що таке організувати фестиваль, який триває 3 дні? Насправді це рік роботи. Адже приїжджають зірки світового рівня. Привезти їх у Луцьк, поселити, забезпечити технічний райдер в місті, де нема готелів необхідного рівня, відсутні музичні інструменти (скажімо, рояль чи контрабас, який необхідно привезти з іншого міста), зібрати команду людей, проконтролювати їхні дії, забезпечити вчасне виконання кожним завдань – це нелегко.
Управління людьми, комунікація з ними – це теж важко. А люди – це і інвестори, і журналісти, і волонтери. Я об’єднував велику кількість людей справою і ідеєю. З 17 років я керував молодіжною організацією в складі кількох сотень людей. Це теж досвід.
І організація бізнес-форумів – вартісний досвід. Підприємці, інвестори, бізнесмени – це люди, які цінують свій час і розподіляють його правильно. Тому з ними все має бути чітко організовано. Я це вмію. Я маю досвід спілкування з ними. І на посаді мера я зможу співпрацювати з бізнесом, залучати його для реалізації проектів, корисних для міста. Співпраця з консульствами, з посольствами, з міжнародними інституціями – досвід міжнародного співробітництва – це теж у мене є. За 18 років громадської діяльності я набув достатньо досвіду управлінської діяльності.
- Посада мера – політична, в міськраду потраплять різні політичні сили. Тож вам доведеться з ними домовлятися. Чи впораєтесь?
- Політика – це справді і мистецтво домовлятися, але і мистецтво при цьому відстояти свої інтереси. Я співпрацював і з політиками міжнародного рівня, євродепутатами, реформаторами. Загалом в Україні я не був аж надто активним політичним діячем, більше реалізовувався як політконсультант. У мене був досвід – я балотувався в Луцьку міськраду від партії «Собор». В юному віці, десь в 2005 році я вступив до УРП Левка Лук'яненка, був там до 2012 року. З партії в партію я не бігав. Мав надію на те, що УРП «Собор» відстоюватиме принципові позиції. Але після того, як Лук'яненко почав відходити від політики, партія втратила свої амбіції і можливості. Я звідти вийшов і відтоді не був членом жодної з партій.
Досвід співпраці з політиками в мене великий. І успішний, і не дуже. Бо історії успіху будуються і на поразках. Свого часу я співпрацював з Віктором Ющенком, з «Нашою Україною», бо насправді для мене завжди важив принцип європейськості. Ніколи не співпрацював з тими, хто був за дружбу з Росією чи за «таможенний союз». Я брав участь і в Помаранчевій революції, і в Революції Гідності. У 2003 році мене навіть затримували правоохоронці за те, що я розклеював листівки проти Кучми. Завжди підтримував тих, хто був за євроатлантичний вектор розвитку України.
- Говорите про прихильність до Євросоюзу. Відкриваємо сайт ЦВК і бачимо – у 2012 році ви були довіреною особою Наталії Королевської (партія «Україна, вперед!»). Згодом Королевська приєдналася до Януковича. Що скажете про це?
- Крім Королевської, в партії були Богдан Ступка, Андрій Шевченко – люди, яких я поважаю і які декларували теж свою проєвропейськість. Саме в той момент Королевська була в опозиції до Януковича і теж виступала за європейський вектор розвитку України. Мені запропонували співпрацю не в виборчому процесі, а в захисті голосів. Я спостерігав, щоб не було фальсифікацій.
Більшість волинських політиків і журналістів місцевих знають про це достеменно. Про це можна питати в Ігоря Гузя, який балотувався в Ковелі проти Івахіва, в Андрія Гаврищука, я з ними співпрацював якраз по комісіях. У нас було чітке завдання – не допустити фальсифікацій.
На жаль, це якщо говорити про історію успіху і поразок, Наталія Королевська погодилася на пропозицію Януковича стати міністром соціальної політики. Мені теж пропонували посаду в міністерстві, але я – людина принципова. Тому відмовився. Моя позиція ніколи не дозволить працювати з людьми, які проти України. Я був проти Януковича, до того я очолював рух проти міністра освіти Табачника. І я не міг погодитися на пропозицію. Я побажав їм успіху і пішов своїм шляхом. І жодного разу не пошкодував.
