Чим ближче до місцевих виборів, тим активніша агітація кандидатів на мера Львова. Одні вчергове використовують обіцянки, з якими вже ходили на минулі й позаминулі вибори, інші вправляються в красномовності, розповідаючи про патріотизм та особливість Львова.
І за цією барвистою політичною рекламою містяни геть забули про те, якими насправді ницими вчинками відзначались нині шляхетні кандидати в останні роки. Пригадаймо.
Просто на наших очах уже протягом кількох років розгортається драматична ситуація з обанкручуванням одного зі стратегічних військових підприємств у Львові. Мета таких дій для нашого міста не нова – 10 га землі на Личаківській, які лише за нормативною оцінкою вартують понад 100 мільйонів гривень. Уже кілька років «Львівський автомобільний ремонтний завод», який приєднали до Концерну «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони розпродають буквально на металобрухт. Хоча ще до 2018 року підприємство мало усі можливості (технічні та людські) для ефективного ремонту воєнної та спеціалізованої техніки навіть у режимі роботи мобільних бригад, що виїжджали на схід.
Стратегічне підприємство розташоване на Личаківській, 152 та займає там добрих 10 га землі, де розташовані ремонтні цехи, ангари для техніки тощо. На початку війни завод активно включився до виконання замовлень Міністерства оборони, Національної гвардії тощо, адже ремонт спеціальної військової техніки вимагає спеціальних знань та обладнання. Щоправда, вже незабаром весь, здавалось би, надзвичайно затребуваний концерн став тонути в кредиторських боргах. Менш успішні підприємства «Техвоєнсервісу» тягнули за собою на дно більш успішні, зокрема Львівський автомобільний ремонтний завод (ЛАРЗ). Детально вся історія з банкрутством та розпродажем майна на брухт описана у звітах поліції та викладена у відповідних ухвалах суду, а журналісти про це вже писали тут. Якщо дуже стисло, то з підприємства під тиском звільнився керівник, що намагався тримати на плаву завод та навіть пропонував стратегії для розвитку підприємства, потім почалися масові затримки із заробітної плати та звільнення робітників, які стукали в усі можливі двері по допомогу. В результаті на місці заводу залишилися хіба сторожі та борги, тож час, коли землю зможуть продати з молотка «на погашення заборгованостей» невпинно наближається. Можна собі лише уявити ринкову вартість такої ділянки землі під житлову забудову, заради такого варто ризикувати.
Цікаво, що найактивніша фаза дерибану заводу припала на час, коли регіоном керував один з нинішніх кандидатів у мери Львова. Публічно він декларував і продовжує декларувати проукраїнську позицію, підтримку армії та промисловості. По факту ж виявилося, що численні та систематичні звернення керівників та колективу заводу до Львівської ОДА залишилися без уваги, підприємству ніхто не допоміг – ані з боргами, ані з замовленнями, ні з чим. Власне, таке активне знищення підприємства й стало можливим завдяки мовчазній згоді обласного керівництва. Місто так само залишилося глухим до всіх благань колективу. Це теж не дивно, бо у Львові за останні 5 років ледь не кожен третій об’єкт житлового будівництва розташований на колишніх землях Міноборони, які вчасно продали, віддали під інвестиційні проєкти чи ще в якийсь спосіб вивели зі структури Міноборони. При цьому добру частину цих об’єктів зводить улюблений забудовник чинного міського голови. Можна згадати хоч би їхній ЖК по вулиці Шевченка, який корпорація будує на ділянці, що належить Держприкордонслужбі. За інвестиційною угодою, забудовник має віддати прикордонникам 10% від загальної площі збудованого житла, от тільки в експлуатацію об’єкти вводяться з такою затримкою, що прикордонники очікують на ці квартири роками. А ось реклама про старт продажу нової черги в комплексі (без завершення будівництва попередніх) з’являється на вулицях Львова регулярно.
Ще одна зухвала спроба від нинішньої міської ради захопити землі військових, на щастя, провалилася в суді. Спираючись на підроблені документи та пробуючи легалізувати самозахоплення ділянки військового містечка, де дислокується 80-та бригада, львівська мерія ледь не створила судовий прецедент, аби в результаті забрати собі всі 20 га землі під частиною. На щастя, в цій ситуації юристи частини й суд змогли зупинити цю зухвалу схему. Львівські журналісти вже розкривали її деталі тут.
Та у доброчесності обласних очільників, які в 2018-2019 роках дали мовчазну згоду на дерибан майна ЛАРЗу, теж виник ряд сумнівів після відомої на всю Україну оборудки з виділенням землі нібито ветеранам АТО навколо озера Наварія. Нагадаємо, тодішній голова ЛОДА Олег Синютка підписав розпорядження про виділення привабливих земельних ділянок посеред лісового масиву біля озера Наварія для понад 80 учасників АТО. Після того, як список новоспечених землевласників став публічним, журналісти виявили серед реальних ветеранів війни також аферистів, провладних активістів та бізнесменів, які ніколи не були на сході. Довший час свою «помилку» у Львівській ОДА не визнавали, а Олег Синютка уникав прямих відповідей на питання, чому ім’ям АТОвців прикривалася решта списку.
Зараз колишній колектив заводу ЛАРЗ не полишає спроб зберегти стратегічне підприємство, планують дійти зі своїми зверненнями аж до Президента Зеленського. Хоча очевидно, що якщо управлінці, замішані в дерибані військового майна у Львові, будуть обрані на керівні посади в місті, ЛАРЗ стане ще однією сірою плямою на мапі міста, бо на шальках терезів поряд з обороноздатністю країни був звичайний комерційний інтерес і він, вчергове, переважив.
