Львівщина, а зокрема Львів входить у п’ятірку найпривабливіших туристичних регіонів України, проте туристичний потенціал нашого регіону використовується лише на 8%. І не справа у тому, що до нас приїжджає мало туристів, навпаки, за 9 місяців цього року Львівщину, за офіційною статистикою, відвідало 47 тисяч туристів. Не використовується туристичний потенціал по тій простій причині, що туризму приділяється недостатня увага, як з боку влади так і з боку інвесторів. Візьмімо хоча б готельно-ресторанний бізнес. Якість і сервіс готелів, ресторанів, кафе у Львові досить високий, і за словами експертів, відповідає європейським стандартам. Проте їх географія як мінімум нелогічна. В першу чергу це стосується закладів харчування. Більшість ресторанів, барів та кафе сконцентровані у центральній частині міста, а тому турист, який тільки-но приїхав до Львова, і звісно ж голодний і втомлений з дороги, змушений їхати у центральну частину міста аби, як то кажуть, «перекусити». Підходячи до суті проблеми хочу підкреслити, що туристи, які тільки-но ступили на львівську землю перше про що мріють – відпочити і смачно поїсти у затишному кафе чи ресторані. Як виявилося, у Львові з цим проблема, оскільки поблизу головного та приміського вокзалів, а також залізничних станцій, аеропорта та приміських автовокзалів немає затишних закладів харчування, де б гості, які приїжджають до Львова змогли поїсти, відпочити, чи просто випити кави.
«Це є проблемою не тільки Львова, а й взагалі малих міст, — переконаний львівський ресторатор Вардкес Арзуманян. — Для цього достатньо подивитися на Київ, а саме на його залізничний вокзал, де раніше в цій сфері панував справжній бардак, і не тільки безпосередньо на вокзалі, а й на прилеглій території. Однак ситуація змінилась після того, як там з’явились потужні ресторанні оператори, такі, як „Козирна карта”.
На думку ресторатора, львівський вокзал повинен пройти аналогічний шлях, «адже зараз там ніякої ресторанної інфраструктури, окрім тих пунктів, які створені самою залізницею, немає. А ця інфраструктура, фактично, є пережитком радянського „общепита”.
«Наприклад, на мою думку, абсолютно зайвими є кіоски з котлетками на пероні -- пасажир повинен харчуватися в поїзді, і аж ніяк не на пероні, — зазначив ресторатор. — Все ж таки мушу відзначити, що Залізничний вокзал у Львові є цікавим об’єктом для рестораторів, і це добре розуміють і на самій залізниці. Про це, зокрема, свідчить конкурс на оренду вагонів-ресторанів, який нещодавно було проведено на залізниці. Рано чи пізно туди зайдуть нормальні ресторатори і будуть там працювати. Натомість з аеропортом та автовокзалом ситуація є набагато складніша -- там поки-що немає достатнього потоку пасажирів, який би був цікавим великим рестораторам. Зараз там цікаво працювати хіба-що дрібній торгівлі».
Вардкес Арзуманян підкреслив, що треба враховувати, що люди, які є на вокзалі, діляться на кілька категорій: ті, хто поспішає, і ті, хто навпаки, чекають протягом кількох годин на свій рейс. Знову ж таки, люди, які чекають на свій рейс так само діляться на дві категорії - ті, хто має достатньо коштів, і ті, хто навпаки, має їх не надто багато. Відповідно до цього повинна будуватись ресторанна структура на вокзалі -- там обов’язково має бути ресторан швидкої їжі, заклад для тих, хто може потратити від 50 грн на їжу, і на дорогий ресторан -- в умовах Львова це від 100 грн.
Постає питання – чому ніхто не береться відкривати у Львові заклади харчування там де їх в першу чергу потрібно будувати — біля вокзалів та аеропорту, натомість у центральні частині Львова вони «виростають як гриби після дощу».
Начальник міського управління архітектури Юрій Криворучко вважає, що заклади харчування – кафе, ресторани та бари – це привабливий бізнес, і підприємці та інвестори відкривають їх там, де бачать потенційного клієнта.
«Ми не дуже втручаємося у сферу обслуговування, це справа приватних підприємців, де вони хочуть відкрити подібний заклад. Ми надаємо дозволи на відкриття таких закладів, а решту – це справа власника: відкривати заклад харчування поблизу аеропорта чи вокзалу, чи у центральній частині міста», — зазначив Юрій Криворучко. Він також наголосив, що у Львівській міській раді найближчим часом в рамках підготовки до «Євро-2012» розроблять проект реконструкції вокзального комплексу, і там буде передбачено відкриття поблизу вокзалу закладів харчування.
Однак чи насправді проведення „Євро-2012” так сильно вплине на розвиток ресторанного бізнесу? Вардекес Арзуманян, як ресторатор, доволі скептично підходить до цього питання, оскільки чемпіонат Європи з футболу -- це лише кількаденний захід, і навряд чи є сенс вибудовувати розвиток міста, орієнтуючись лише на ці два тижні: „чемпіонат з футболу, якщо дивитись з цієї точки зору -- це багато пива та хот-догів” -- зазначив ресторатор.
Зауважимо, що в Європі ресторанний бізнес і справді вибудовується з огляду на більш стабільні та довготривалі чинники, до того ж сам розвиток ресторанного бізнесу йде в комплексі з розвитком самого транспортного вузла -- вокзалу, аеропорту чи автовокзалу а також пов’язаної з ними готельної інфраструктури. Навколо цих транспортних вузлів розбудовується інфраструктура, що включає в себе магазини, численні кафе та ресторани, автомати з продажу чаю-кави, готелі. Друга специфіка багатьох європейських країн -- ціни на потяги та літаки суттєво не відрізняються. Натомість в Україні квитки на поїзд та літак відрізняються в рази. А значить, якщо ця тенденція збережеться, то в перспективі клієнтура, на яку орієнтуватимуться ці ресторани буде різною.
Першим зразком такого комплексу має всі шанси стати приміський вокзал, розбудовою інфраструктури якого зацікавилась торгова компанія „Інтермаркет” -- цього тижня було оголошено про її намір звести на території приміського вокзалу торгово-розважальний комплекс. На жаль, детальніше про її плани на разі не відомо, але слід припускати, що тут в даному випадку йдеться не лише про суто торгівельну точку, а й про підвищення стандартів громадського харчування. Щодо головного вокзалу, то тут більш-менш впорядкованою можна назвати безпосередньо територію самого вокзалу. Площею перед головними залізничними воротами міста всерйоз ніхто не займався ще, напевне, з часів горбачовської перебудови. Зауважимо, що поблизу головного вокзалу досі немає навіть хоча б двозіркового готелю, як це є в багатьох містах. А готель, в свою чергу, мав би стати ще одним чинником до розвитку ресторанного бізнесу на привокзальній площі.
Ще одне потенційно цікавий для рестораторів транспортний вузол -- аеропорт -- судячи по всьому, ще довго так і залишатиметься потенційним. Чи не єдиним кроком до створення готельно-ресторанної мережі можна вважати будівництво 100-місного готелю „Тустань”. Знову ж таки -- з огляду на сьогоднішню ситуацію -- це позитив, однак „Тустань” -- не є готелем високого класу і, відповідно, не може мати ресторану високого класу. На жаль, про плани інвестування в реконструкцію цього готелю, чи будівництва нового, поблизу аеропорта, чути не доводилось. Відповідно, в найближчій перспективі не доводиться говорити і про розбудову ресторанної мережі навколо львівського аеропорту.
Однак картина стає ще сумнішою, якщо подивитись на автовокзал, численні автостанції чи залізничні станції. Фактично тут сфера харчування залишилась на рівні „забігайлівок”, тут, якщо не помиляємось, проблемою є знайти хоча б кафе „середнього” класу, де б відвідувач зміг би відпочити та перекусити за більш-менш чистим столом. А в деяких ситуаціях єдине, на що можуть розраховувати їх відвідувачі -- це відкоркована в місцевому магазинчику пляшка пива та хот-дог на закуску.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ