У Попільну Середу під час св. Меси в тимчасовій каплиці парафії св. Йоана Павла ІІ, що на території села Сокільники Пустимитівського району Львівської області, були урочисто встановленідеревяні фігури Воскреслого Христа і Марії з Дитятком, які римо-католикам передали місцеві греко-католики, котрі користуються приміщенням костелу св. Миколая. Про це повідомила прес-служба Львівської архидієцезії РКЦ в Україні.
Тепер там церква Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ. До завершення Другої світової війни майже всі жителі села Сокільники були поляками, котрих радянська влада змусила переселитися до ПНР. Значну частину нового населення Сокільників склали лемки, котрих переселили до УРСР. У костелі, що став церквою, збереглися окремі культові речі латинників, зокрема згадані фігури, які встановили над зведеним там іконостасом.
Отець Григорій Драус, настоятель парафії св. Йоана Павла ІІ, розповів, що у львівських римо-католиків, які придбали ділянку для духовної споруди відразу за межею міста біля Стрийського шосе, склалися добрі взаємини з зі священиками і вірними греко-католицької та православної громад в Сокільниках. У червні 2016 року жителі Сокільників принесли цеглину зі старого костелу, яку заклали під наріжний камінь нового храму св. Йоана Павла ІІ, який вмурував Державний секретар Апостольського Престолу кардинал П’єтро Паролін. Тоді ж сокільницька греко-католицька парафія передала римо-католикам збережений вівтарний хрест з костелу, що був у церкві.
Радість встановлення в каплиці парафії св. Йоана Павла ІІ фігур Воскреслого Христа і Марії з Дитятком розділили жителі Сокільників. Після св. Меси зі словом до присутніх звернувся начальник відділу релігій та національностей Львівської облдержадміністрації Тарас Гринчишин.
Подію прокоментував Архієпископ Мечислав Мокшицький:
«Ми раді такому жесту спільноти УГКЦ в Сокільниках. Ці дві фігури, Матері Божої та Ісуса Христа, які передані новоствореній парафії, що взялася за будову храму на честь св. Йоана Павла ІІ, свідчитимуть про тяглість традиції і коріння цієї парафіяльної спільноти. А для багатьох тих, хто ще пам’ятає колишню тутешню римо-католицьку спільноту і тодішній костел, це святі реліквії. Водночас це жест співпраці й доброзичливості однієї церковної спільноти до другої. Віримо і сподіваємося, що таких жестів взаємної доброзичливості та зрозуміння буде щораз більше».
