Головне військове свято України збігається із церковним - Покрови Пресвятої Богородиці. Чому не варто вважати перетворювати важливий для нас день на черговий радянський рудимент "23 фєвраля", про це читайте у матеріалі Гал-інфо.
Свято Покрови почали вшановувати у Візантії у Х ст. За однією версією легенди, цього дня 860 року столицю імперії Константинополь взяли в облогу руси-язичники. За другою – що то сталося 910-го й нападниками були араби-мусульмани. Жителі міста на чолі з духовенством ревно молилися про порятунок до Богородиці. Вона з'явилася над обложеними, покрила їх своєю хусткою-омофором - і нападники відступили. Відтоді й поширився особливий культ Богородиці-Покрови, як заступниці християн, захисниці від ворога.
В Русь-Україну ця традиція прийшла з Візантії після запровадження християнства 988 року. Князь Ярослав Мудрий над Золотими Воротами в Києві збудував надбрамний храм на честь Богоматері.
"Віддав людей своїх і град святій, всеславній, скорій на поміч християнам, Святій Богородиці", - пише про це митрополит Іларіон у своєму "Слові про закон і благодать".
Покров Богородиці: дев'ять давніх ікон, які зберігаються у Львові
Князь Володимир Мономах наприкінці свого "Поучення" подає молитву, де, зокрема, звертається до Богородиці про опіку над Києвом: "Город свій схорони, Діво, Матір пречистая, який під [покровом] твоїм чесно царствує. Хай тобою кріпиться і на тебе надіється, перемагає у всіх війнах, відмітає ворогів і тримає їх у послуху".
Важливо, що найстарішим в Україні храмом на честь Покрови Пресвятої Богородиці є саме оборонна церква, фактично міні-фортеця, XV ст. у селі Сутківці на Поділлі (Ярмолинецький р-н Хмельницької обл.).
Питомо українська традиція вшанування Покрови зародилася в козацьку добу. На Запорозькій Січі це свято було одне з найголовніших. Цього дня відбувалися ради, де вибирали кошового та старшину. А січові церкви зводили передусім на честь Покрови Пресвятої Богородиці.
"Молимо Тебе, покрий нас, Владичице, покровом Твоїм", - такий напис золотом був над царськими вратами козацьких церков.
У Гетьманщині - Козацькій державі XVII-XVIII ст. - виникає й новий тип ікони - "Козацька Покрова". На ній під омофором Богородиці іконописці розміщують українських ієрархів, гетьманів, старшину та значних козаків. Донині збереглися ікони Покрови із зображенням, зокрема, гетьманів Богдана Хмельницького та Павла Полуботка, а також останнього кошового Петра Калнишевського. Гетьманщина ж офіційно називалася "Військо Запорозьке".
Інформацію про створення УПА можна знайти у наказі Головного командира УПА Романа Шухевича (псевдо «Тараса Чупринки») від 14 жовтня 1947 року. А також у постанові Української головної визвольної ради від 30 травня 1947 року.
У XX ст. традицію пошанування Покрови як опікунки українського війська перейняла Українська повстанська армія. 14 жовтня 1942 року вважається символічним днем її постання. Так ухвалила Українська головна визвольна рада 30 травня 1947-го. УПА будувалася за принципами регулярної армії: мала Головний військовий штаб та штаби військово-територіальних одиниць, офіцерські школи, військово-польову жандармерію, медичну службу, власну систему звань і нагород. Через лави повстанців пройшло понад 100 тис. осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральні органи СРСР репресували понад півмільйона українців. Продовженням збройної боротьби УПА став ненасильницький опір наступних десятиліть - дисидентський рух 1960-х і національно-демократичне відродження кінця 1980-х - початку 1990-х. Перемогу здобуто 24 серпня 1991-го - проголошення незалежності України.
Сьогоднішні воїни Збройних Сил України, Національної гвардії, добровольчих батальйонів - спадкоємці тих, хто боронив кордони й безпеку своєї землі впродовж століть - дружинників княжих часів, козаків, січових стрільців, воїнів Визвольних змагань 1917-1920 років, повстанців Холодного яру та вояків УПА. Їх усіх - від давнини до сьогодення - і вшановуємо 14 жовтня, у День захисників і захисниць України.
З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України та задля сприяння зміцненню патріотичного духу в суспільстві наша країна почала відзначати 14 жовтня День захисника України. Цей день, згідно з Указом Президента України Петра Порошенка офіційно визначений святковим 14 жовтня 2014 року, а вже 5 березня 2015 року цей день став неробочим.
Військовий журналіст, учасник АТО/ООС Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ
«На моє переконання Покрова – це свято воїнів. Не просто тих, хто колись служив строкову службу в спокійні невоєнні часи. А тих чоловіків і жінок, які піднялися проти окупанта в 2013-14 роках і продовжують боротися проти москалів досі. Це свято людей, які тотожні із поняттям громадянська зрілість. Бо обов'язок громадянина полягає не лише у тому, аби щось вимагати від держави і просто мати паспорт країни, але і розуміти свою персональну відповідальність за майбутнє країни. Якщо можеш битися, то битися за неї! Якщо нема здоров'я, то допомагати по волотерській лінії. Потрібно підтримувати захисників, сповідувати європейські цінності.
Категорично проти того, аби не дуже розумні люди перетворювали свято захисників та захисниць на аналог «23 фєвраля-8 марта». Це рудимент совкового мислення, бо насправді не кожен хлопчик стане солдатом, і не кожна дівчинка прагне бути домогосподаркою. Дітей треба вчити бути громадянами, а не населенням. Саме громадянин чітко зрозуміє для себе на якому фронті він буде оптимально корисний для своєї країни. а значить там і буде його фронт.
14 жовтня ми схиляємось перед подвигом тих громадян, які чітко для себе зрозуміли необхідність участі в збройному захисті України від московського руського міра».
Історик і дослідник визвольного руху Володимир БІРЧАК
«Я радий, що в нас є цей день святковим. Покрова Пресвятої Богородиці завжди в українській традиції є святом українського війська. Здавна українці вірили, що Богородиця оберігає військо. Це свято шанували козаки, його шанували в армії УНР і відомо, що саме 14 жовтня були присяги вояків УНР. Врешті це офіційна дата створення Української повстанської армії.
Важливо, що з початком російсько-української війни ми почали позбуватися російських імперських і радянських наративів у нашому просторі. До того було поширено святкування 23 лютого, яке чомусь вважали днем захисника вітчизни. Однак це день створення Червоної армії. Це абсолютно фейковий день і фейкове свято. Цю дату було запроваджено відзначати з 1918 року, коли Червона армія окуповувала Україну.
Чомусь у нас зберігається в суспільстві радянський релікт, коли потрібно визначати дні для жінок і дні для чоловіків, аби їх вітати. Давайте не шкарпетизувати 14 жовтня! Це не день усіх без виключення чоловіків, а день захисників України. Не усі чоловіки і жінки ними є. Якщо у когось є гостра потреба подарувати комусь із рідних шкарпетки, то можна обрати будь-який день і зробити це. Давайте не принижувати це свято і подвиг захисників України. День захисника України має значно більший сенс і зміст і не зводиться до того, щоб дівчатка дарували подарунки хлопчикам».
У статті використані матеріали УІНП
