18 травня 1944 року комуністична влада розпочала операцію з депортації кримських татар Кримського півострова.
Державний комітет оборони СРСР 11 травня 1944-го прийняв постанову № 5859 про виселення кримських татар з Кримської АРСР в Узбецьку СРС.
У наказі було вказано, що "у період Вітчизняної війни багато кримських татар зрадили Батьківщину, дезертирували з частин Червоної армії, які обороняли Крим, переходили на бік противника. Вступали у сформовані німцями добровольчі татарські військові частини. В період окупації Криму німецько-фашистськими військами, брали участь у німецьких каральних загонах, особливо відзначалися своїми звірячими розправами щодо радянських партизан''.
Депортація кримських татар почалась 18 травня 1944 року о третій годині ранку силами НКВС. Протягом 18-20 травня людей викидали з домівок і насильно вивозили у віддалені регіони СРСР без права повернення. О 3 годині ранку 18 травня співробітники НКВД, яких до цієї справи було залучено 32 тис, вдиралися в будинки, виділяли на збори від кількох хвилин до півгодини і зганяли людей. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Для перевезення яких було використано 67 ешелонів. За ці дні депортовано понад 180 тис. кримських татар.
На фото – виселена Емінешерфе. Світлина надана Едіє Муслімовою.
Загалом, за різними джерелами, були депортовані від 180 до 230 тис. осіб, із яких близько 46% загинули дорогою та в перші роки життя у вигнанні. Крім кримських татар з Криму були також виселені німці, вірмени, болгари, греки, італійці. Фактично майно переселенців було конфісковане.
12 листопада 2015-го Верховна Рада України визнала депортацію кримських татар геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
За матеріалами УІНП.
