30 травня до Дня музеїв презентували ікону Пресвятої Богородиці з Унівської обителі в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові. Про це сьогодні повідомив кореспондент Гал-інфо.
У коментарі для Гал-інфо одна з реставраторів ікони Ірина Мельник розповіла, що ікона надійшла до Національного музею у 1950 році після того, як було закрито Святоуспенська Унівська Лавра.
«Досі зберігалась у фондах музею. Лише 10 років назад вона вперше потрапила до реставраційної майстерні, ми з Андрієм Почеквою займалися її відновленням. Адже після професійного огляду фондів було виявлено деякі здуття живопису, тому були виконанні консерваційні заходи. Після чого її знову було повернуто у фонди. Згодом був проект щодо перенесення ікони до постійної експозицію.
Нижній автентичний шар - це ікона 17 століття написана на дерев’яній дошці, на левкасі з різьбленим позолоченим тлом. Такий вид написання ікона називається – Богородиця Одигітрія. Сама ікона розміщена в рамі. На тильній стороні є обшивка, на якій написано, що ікона з Унівського монастиря, а у 1934 році реставрована монахами-студитами: "Ся С[вята]та ікона преч[и]стої Б[огороди]ці/ є власністю Монастиря/ Студитського Оуставу При/ с[вя]то-оуспенській Лаврі в Уневі./ Писана в 1696 році покрита/ пізніше волійним письмом відчищена/ за ігуменату В[се]ч[е]с[ні]шого Іеромон[а]ха/ Климента […] Шептицького/ в Р.Б. 1934 у червні м[і]с[я]ці/ С.Г.Н.І.Х./ сх[и]м[о]н[а]х Філ[отей?] – іером[о]н[а]х Роман".
З цього тексту стає відомим не лише час створення пам’ятки — 1696 рік, а й факт її пізнішого перемалювання. Також вказано виконавців реставрації — учнів студитської іконописної школи схимонаха Філотея Коця та ієромонаха Романа (Рафаїла) Хомина.
Верхній шар, який датують 19 століттям, певно був нанесений для того, щоб зберегти нижній або щоб поновити. На той час не було відповідних методик для розчищення фарбового шару, для зняття забруднень з потемнілої оліфи. Тому наносили новий шар поверх старого.
На реставраційній раді було прийняте рішення – розкрити цю ікону з-під запису 19 століття, щоб побачити образ 17 століття – авторське малярство. (Якщо воно темперне, а запис олійний, то в таких випадках можна вдаватись до розшарування). Вже у 2012 році була проведена повна реставрація ікони. Реставратори, Ірина Мельник та Андрій Почеква, розкрили автентичний малярський шар й здійснили комплексну реставрацію, а запис 19 століття перенесли на нову основу.
В Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові така методику використали вперше. Завдяки цьому одержали надзвичайно близьку до оригіналу копію ікони, яку передали до Унівської лаври», – розповіла Ірина Мельник.
