29 липня 1817 року у Феодосії у родині вірменського крамаря народився Іван Айвазовський (Ованес Айвазян) - художник-мариніст. Він написав понад 6 тисяч художніх полотен, мав 113 прижиттєвих виставок – це абсолютний рекорд у практиці світового живопису. Одну з найвідоміших картин «Серед хвиль» він написав у 81 рік.
Батьки походили з роду галицьких вірмен, які переселилися в Галичину з турецької Вірменії у XVIII ст. Тривалий час сім’я Айвазян жила поблизу Львова, а в 1812-го переїхала до Феодосії.
Іван вчився в Петербурзькій Академії мистецтв. На академічній виставці в 1835 році його «Етюд повітря над морем» отримав схвальні відгуки критиків та срібну медаль. 1837-го Рада Академії мистецтв постановила щодо Айвазовського: « визнаний гідним до одержання за чудові успіхи в живописі морських видів золотої медалі першого ступеня, яка дає право подорожі в чужі краї для удосконалення».
Весілля в Україні. 1892. Джерело: shevkyivlib.org.ua
У Петербурзі перетнулися творчі шляхи Івана Айвазовського і Тараса Шевченка. Вони познайомилися 1839-го на осінній виставці в Академії мистецтв, де експонувалися кримські пейзажі Айвазовського та дві акварелі Шевченка. Влітку 1840-го в Петербурзі, в квартирі, де жили Тарас Шевченко та Василь Штернберг, поселився Іван Айвазовський. Ці події описав Тарас Шевченко в автобіографічній повісті «Художник». На виставці 1842-го одночасно експонувалися картина Айвазовського «Блакитний грот у Сорренто» і Шевченкова «Група жебрачок, які сплять».
У 1840 році Іван Айвазовський подорожував за кордоном, працював у Римі, Неаполі, Сорренто, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі. У Римі він написав картини «Штиль на морі», «Буря», «Морський берег», які принесли йому визнання. Його слава прокотилася всією Європою.
У 27 років - він художник зі світовою славою, має безліч замовлень, його картини купують султани Османської імперії. У 1844 році Іван Айвазовський став живописцем Головного морського штабу, а з 1847 – професором Петербурзької Академії мистецтв, а також європейських академій: Риму, Флоренції, Амстердама і Штутгарта.
Обоз чумаків. 1862. Джерело: shevkyivlib.org.ua
1845-го, на запрошення турецького султана, побував у Стамбулі. Повернувшись, оселився у Феодосії в Криму. Тут, на березі моря за власним кресленням він звів будинок з майстернею в італійському стилі. У його домі бувають Ілля Рєпін, Іван Шишкін, відомий меценат і колекціонер Павло Третьяков, Антон Чехов. «Моя адреса завжди — місто Феодосія», — написав він в одному з листів. Феодосію художник залишав нечасто й неохоче. Здебільшого його від'їзди були пов'язані з улаштуванням численних виставок.
Івана Айвазовського називали співцем моря, але він писав не лише на морську тематику. У його творчому арсеналі серії картин: кавказькі, українські краєвиди, вірменська історія, Кримська війна. Серед українських мотивів: Дніпро, степ, чумаки або ж весільні сценки. Друзі художника запевняли, що навіть свій кримський маєток Шах-Мамай художник облаштував так, щоб він нагадував йому українські хутори. Художник вільно розмовляв українською мовою. Свої твори він малював не з натури, а в майстерні. Айвазовський говорив, що рухи живих стихій невловимі для пензля, писати блискавку, порив вітру, сплеск хвилі — немислимо з натури, художник повинен запам'ятовувати їх.
1868-го Айвазовський здійснив давню мрію і поїхав у Закавказзя – місця, де народилися його предки. У цей час він написав «Сходження Ноя з Арарату».
"Буря". 1851. Джерело : shevkyivlib.org.ua
Європа продовжує захоплюватися мистецтвом Айвазовського. Проте в Російській імперії його критикують. Бо тут набирає силу рух художників-передвижників, які пропагують реалізм. «Казки про море» не вписуються в дану концепцію і художника звинувачують в тому, що він «стоїть осторонь від загального розвитку російської пейзажної школи».
1880-го Іван Айвазовський відкрив у Феодосії картинну галерею. За заповітом художника після його смерті галерея була передана у власність міста. Нині тут найповніше зібрання творів Айвазовського.
1881-го Айвазовський дав кошти на відкриття археологічного музею у Феодосії, сприяв прокладці залізничної колії в Джанкой. 1888-го він зробив ще один подарунок місту – став одним з організаторів (і спонсорів) будівництва міського водогону. Городяни і влада обрали його Почесним громадянином Феодосії (першим в місті).
Турецький султан Абдул-Гамід у 1890-ті роки влаштовував у Константинополі різанину, в якій гинуть сотні тисяч вірменів. Ті, кому вдалося врятуватися, втекли до Росії, деякі зупинялися у Феодосії. Іван Айвазовський глибоко переживав трагедію рідного йому народу. Він робив все, щоб забезпечити біженців житлом. Нагороди, подаровані йому Османською імперією, демонстративно жбурляв у море. Про почуття художника ясно говорять його твори цього періоду: «Вірмен живими кидають в море», «Погром вірменів у Трапезунді» та інші. Ця серія картин виставлялася в Одесі та Москві.
Іван Айвазовський помер 2 травня 1900 у Феодосії, у віці 82 років. Навіть за кілька годин до смерті художник працював над картиною — «Вибух турецького корабля».
