Відомий журналіст Остап Дроздов взяв участь у панельній дискусії "Комунікація - ключ до порозуміння", що відбулась у рамках Форуму місцевого розвитку, який проходить у Трускавці. Ми публікуємо частину його виступу, де він ділиться думками про об'єднання країни та комунікацію.
ʺПісля зміни власника на каналі, якому я віддав 10 років життя, перше, що з’явилося там, а ви, мабуть, цього навіть цього не помітили, так це те, що у куточку каналу з’явилася така маленька ʺплашечекаʺ ʺоб’єднуємо Українуʺ. І це те, що вони роблять. У мене питання: кого з ким? У нас панель про комунікацію: з ким ви хочете комунікувати, якщо більшість населення є недолуге напівватне, зіпсуте плебейським телебаченням, яке має продовження і в парламенті, і в культурі, і в усіх сферах. З ким ви хочете обнятися, коли реваншисти вам цитують Шевченка ʺобнімітесь, брати мої, молю вас, благаюʺ?
Давайте кожен з вас обніме таке дистильоване, красиве бидло і порідниться з ним? Ви готові? Хочу загострити вашу увагу на реальній ситуації в країні. Ми живемо в паралельній реальності. Facebook нова країні. У ній ми бачимо тільки дзеркало, відображення, відгомін голосу, думок, аплодисменти, лайки та поширення в абсолютно прекрасному середовищі своїх однодумців. І в той час ми виходимо на простір великої країни, а стоїть ʺбидло-совокʺ як основна ідентичність населення станом на 2019. І я не узагальнюю, щоб когось образити. Не винен ніхто, тому що винні всі. І колективна безвідповідальність мого народу доходить до того, що ми фактично мовимо на руїнах медійних та культурних проєктів.
Нам нічого не зробити з потребою населення повертати ʺМаршала Жуковаʺ своєму рідному місту, своїй рідній вулиці. І для мене драма перебування у моїй професій, зрештою, якщо ширше, просто життя у цій країні, яку я легко можу поміняти на будь-яку іншу, тому що ми живемо у вільному світі. У нас є паспорт, який дає можливість перетнути кордон за годину.
Тож драма в наступному. Кого навколо мене більше? Тих людей, для кого ця країна має вагу, чи тих, для кого впринципі паралельно на чиєму проспекті жити. І я ставлю діагноз станом на 2019 рік – ми не маємо з ким комунікувати. Ми можемо комунікувати лише з носіями ідентичності, яка є сформована, завершена і не буде мінятися мінімум 50 років. Я хочу спитати сивих людей, які є тут в залі: Ви хочете далі до кінця боротися за те, що ви ніколи не зміните?
Я веду до того, що сутичка з реальністю, на яку ти не маєш впливу, вона є дуже болючою. І кожна людина в своєму маленькому просторі це проходить. Ми говоримо про комунікацію як про спосіб взаєморозуміння, а я говорю про протистояння як про спосіб вирішення цього непорозуміння. Нам не потрібно розумітися з носіями ворожої ідентичності.
Зрозумійте одне: слоган ʺОб’єднуємо країнуʺ це є найшкідливіший слоган реваншизму, тому що під виглядом об’єднання нам засунуть легітимізовану совкову ідентичність як українську. Тому для мене це питання дуже чітке. Я для себе висновок зробив давно. Я відрізаю від себе будь-які способи донести українську думку до ідіотів. Навіть якщо їх більшеʺ.
