Західні репортажі про Україну наповнені похмурими і приреченими коментарями, в яких вживаються такі слова як "стагнація", "криза реформ" і навіть "контрреволюція". А тим часом, поширюються занепокоєння, що США і Європа вступили в другий цикл втоми від України. Про це пише "Дзеркало тижня".
Країні і справді доведеться провести ще багато реформ. Але це не повинно засліплювати оглядачів і змушувати їх непомічати той прогрес, якого вона досягла з 2014 році.
Про це в статті для Atlantic Council пише британський і канадський політолог українського походження Тарас Кузьо.
Він зауважує, що за весь період після розпаду СРСР в Україні ще не проводили так багато змін за такий короткий час. На думку експерта, є п'ять основних причин, чому українські реформи ще не провалилися.
По-перше, на думку Кузьо, український уряд контролює парламент, а не президент, як часто вважають. Реформи залежать від роботи як президента Петра Порошенка, так і уряду чи парладмента. При цьому, всі вони несуть відповідальність за прогрес. Сьогоднішня ситуація дуже контрастує з тими чварами, які тривали п'ять років після Помаранчевої революції.
Як свідчить досвід 27 посткомуністичних країн, демократичні реформи мають більше шансів на успіх у парламентських системах, які домінують в Східній Європі. Троє сусідів Росії, які прагнуть приєднатися до Європи: Україна, Грузія і Молдова, - парламентські системи. Росія і решта країн в Євразії тим часом лишаються президентськими клептократіями.
По-друге, Україна створила низку важливих інститутів для боротьби з корупцією і консолідації верховенства закону. Корупція в урядових контрактах і енергетичному секторі, яка завжди була високою, тепер скорочується після запровадження єдиної системи електронних закупівель Prozorro і інших змін. Державна енергетична компанія "Нафтогаз", яка традиційно була "дойною коровою" для президентів і "з'їдала" 4% ВВП у вигляді субсидій, тепер робить внески в державний бюджет.
По-третє, програма децентралізації, яка почалася чотири роки тому, передала частину влади місцевим організованим громадам по всій Україні. Це дозволяє залишити фінансування на місцях і покращувати життя окремих громад. Програма децентралізації USAID одна з найбільших в Україні.
Четверта причина стосується успіхів у встановленні гендерної рівності. Після виборів у 2014 році кількість жінок в українському парламенті подвоїлася до 12%. Це лише на 7% менше, ніж в Конгресі США. Кузьо цитує експерта з гендерних питань Олену Суслову, яка розповіла йому про перехід гендерних питань з маргінесів у основу політичного життя.
П'ята причина - Україна серйозно покращила свої сили безпеки. Сьогодні у неї є найкраща за всю історію армія, яка забезпечена зброєю українського виробницства і цього року отримає також американські зрази. Це важливо, оскільки лише українська армія стоїть між Росією і східним флангом НАТО. Також міліція була трансформована в поліцію, а внутрішні війська - в національну гвардію.
Кузьо зауважує, що є й інші зміни, які ілюструють істрію про "на половину порожню чи на половину повну склянку" України. Він згадує про просування вперед реформи у системі освіти і охорони здоров'я, а також про очистку банківського сектору. Разом з тим, кілька важливих реформ просуваються дуже повільно і досі не відбулися. Приміром, Київ досі не створив антикоруцпійний суд, не реформував систему юстиції, не провів приватизацію і не створив ринок землі. Це важливі сфери, в яких Україні потрібно надолужити в цьому році.
Автор зауважує, що конструктивна критика завжди важлива для того, щоб тримати уряди в тонусі. Однак, варто пам'ятати і про те, що за чотири роки після Євромайдану був закладений фундамент для українського шляху до Європи. Революція пожвавила громадянське суспільство, а військова агресія Росії відвернуло симпатії українського суспільства від Москви. І це відбувається якраз тоді, коли ЄС нарешті серйозно готовий підтримувати українську євроінтеграцію.
