В Україні 5 років тому розпочався процес децентралізації. Це та реформа, якою пишалися всі. Та що ж сталося насправді і де в цьому процесі опинилася проста людина? Спробуємо у цьому розібратись.
Система для людини чи людина для системи?
Зараз перед виборами майже всі політичні сили намагаються вивісити собі на прапори гасло: «Захистимо децентралізацію!». Давайте подивимось, що ж вони хочуть захистити. При плануванні децентралізації попередні Президент, парламент та уряд просто скопіювали модель територіально-адміністративного устрою, який існує в країнах ЄС та який прийшов на зміну старому радянському. В Європі до такої системи йшли десятиліттями, враховуючи специфіку і потреби кожної громади. У нас же, на жаль, ця реформа забезпечила тільки інтереси адміністрацій без урахування інтересів мешканців територій.
Звісно, проводились громадські слухання, де розповідалося як добре нам всім заживеться за новою системою. А що ми натомість отримали – закриття шкіл та лікарень, зменшення доступності адміністративних послуг – одним словом проблеми та перешкоди для пересічного українця. А головне – ми так і не стали господарями у власних громадах! Тобто логіка попередніх змін – людина для системи, а не система для людини. І ЦЮ СИСТЕМУ ВОНИ ХОЧУТЬ ЗАХИЩАТИ?!
Є певні застереження
Насправді, децентралізація не скасовується. Але нам потрібно перейти від європейських форм до європейського змісту. Тобто поставити цей процес з голови на ноги. Адже справжньою метою децентралізації є максимальне залучення кожного з нас в управління власною територією та її ресурсами.
Із збільшенням повноважень місцевого самоврядування кожен з нас отримав своєрідний «ваучер» - частку володіння власністю громади. Це чи не останній ресурс, який залишився у простого українця. І якщо під красивими гаслами про наш ніби то «захист, ті хто вже 5 років просидів у радах, нас знову ошукають, - ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ РИЗИКУЄ СТАТИ ДЛЯ ЖИТЕЛІВ ГРОМАД СУМНОЗВІСНОЮ «ПРИХВАТИЗАЦІЄЮ» 90-Х.
Що потрібно зробити?
Щоб реформа децентралізації не повторила долю приватизації, нам потрібно сформувати спроможність самостійно та відповідально змінювати власне життя: об’єднуватись, лобіювати, контролювати, нести відповідальність, не чекаючи, що хтось зробить це за нас. Ми маємо «обнулити» пострадянські рудименти у владних відносинах. На шляху до європейських стандартів життя треба чітко зрозуміти – ніхто, крім нас самих, не облаштує гідно наше життя.
ЛЬВІВЩИНА МАЄ ТУТ БУТИ ПЕРШОЮ!
ЦЕ - НАШ ОБОВ’ЯЗОК ПЕРЕД ЛЮДЬМИ, ПЕРЕД ЗЕМЛЕЮ, ЯКА МАЄ ЄВРОПЕЙСЬКІ ТРАДИЦІЇ, ЗАСНОВАНІ НА МАГДЕБУРЗЬКОМУ ПРАВІ.
Але щоб це реалізувати, до цього треба готуватись. І ті політичні сили заслуговуватимуть на нашу довіру 25 жовтня, які, організують на Львівщині процес підготовки жителів громад. По-перше, до чіткого і ясного розуміння, що таке перехід на європейські стандарти облаштування життя громад. По друге, пояснять як зміниться життя територій. І, по-третє, окреслять можливості, які відкриваються перед мешканцями і кожним з нас.
Політолог, Володимир Шамовець
