Російське "мило" в українській обгортці, - Німецька хвиля.
Попри заборону трансляції російських серіалів, українські ТБ-канали не збираються відмовлятись від кінопродукції з Росії. І хоча глядачі хочуть дивитись українські фільми, медіавласники не готові в них "вкладатись".
Російські кіно та серіали були традиційним "попкорном", яким телеканали України "годували" українських глядачів більше двадцяти років. Як свідчить дослідження структури телеефіру за 2014 рік, проведене консалтинговою компанією Media Resources Management, минулого року найбільші українські телеканали показали глядачам понад 27 тисяч годин серіалів, з яких 66 відсотків - російського виробництва, і лише 5 відсотків - українського та шість відсотків - спільного російсько-українського виробництва.
Тож після того, як у червні цього року набув чинності ухвалений Верховною Радою закон про заборону трансляції в Україні російських фільмів та серіалів, в українських ТБ-каналів виникла певна розгубленість - що показувати? Адже більшість стрічок та серіалів відповідно до вимог закону потрапили під заборону, оскільки знімалися в Росії після 2013 року або містили пропаганду російських державних органів, правоохоронних структур чи працівників радянських органів державної безпеки.
"Ми заборонили понад 365 фільмів та серіалів російського виробництва. Всі вони потрапили під критерії, прописані в законі. Всю цю кінопродукцію переглядає спеціальна експертна комісія Нацради з питань телебачення та радіомовлення, за результатами роботи якої ми анулюємо прокатне посвідчення для фільму", - пояснила DW представниця інформаційного відділу Державного агентства України з питань кіно Ксенія Косик.
Утім, три місяці літа допомогли українським каналам "оговтатись". Одні повернулись до співпраці з європейськими, турецькими та латиноамериканськими продакшн-студіями і вирішили транслювати вже знайомі та перевірені глядачем серіали. Інші вирішили відкрити новий телесезон кількома прем'єрами українського виробництва. Восени ТБ-канали планують показати кілька нових серіалів українського виробництва у жанрі детективу: "Код Костянтина", "Слідчі", "Пес", "Відділ 44", "Володимирська-15", "Нюхач-2".
"Після заборони виробництво українських серіалів зросло втричі. І це тішить. Однак над їхньою якістю ще треба працювати, аби замість російських "ментів" тепер глядачі не дививлися виключно тих самих "ментів" українських", - каже заступниця голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення України Ольга Герасим'юк. Хоча при цьому вона наголошує, що рейтинги у нових українських серіалів високі, попри ще невисоку якість їхнього виробництва, а це свідчить, що українські глядачі хочуть дивитись "своє" кіно, незважаючи ні на що.
Однак лише кількома українськими прем'єрними стрічками увесь цілодобовий ефір не закриєш. Телеканали це усвідомили і почали шукати можливості обійти закон про заборону російського кіно, оскільки там є слабкі місця, кажуть експерти. "Наприклад, не зрозуміло, чи вважати фільм українським, якщо там українські оператор чи режисер, а все інше російське? Чи є стрічка, знята на російські гроші, але з українським актором, українською? Цим користуються телеканали, аби замилити очі глядачам", - наголошує заступник головного редактора галузевого інформаційного видання "Телекритика" Світлана Остапа.
Те, що українські телеканали вдаються до хитрощів і "адаптують" заборонені російські серіали до українських реалій, підтверджують і в Нацраді з питань телебачення та радіомовлення, яка моніторить український телеефір. За словами Герасим'юк, ТБ-канали почали відрізати титри на російських серіалах, аби неможливо було визначити рік виробництва, чи намагаються ретушувати портрети російського президента Путіна та російські назви в кінокартинах, аби вони не потрапили під заборону. "Кожен серіал - це гроші. Зняти якісне кіно - дорого і затратно по часу, а власники ТБ-каналів не хочуть особливо витрачатись і знімати українське, оскільки у них на складах сотні уже закуплених дешевих російських кінострічок", - сказала DW Ольга Герасим'юк.
Окрім цього експерти відзначають, що як російські, так і українські продакшн-студії теж швидко збагнули реалії українського телеринку і почали знімати "розмите" кіно - без чіткого зазначення географічних назв, без прив'язки до конкретних суспільних проблем, аби можна було продати свій телепродукт на російському та українському ринках одночасно. Здебільшого робиться акцент на мелодрами, ліричні комедії та детективи. "Хоча глядачів і "посадили" на кіно про війну, але знімати його зараз не вигідно, оскільки незрозуміло, як подавати факти, аби вони були сприйняті на обох ринках. Тому зараз показуватимуть драматичне та мелодраматичне кіно", - констатує керівник аналітичного відділу консалтингової компанії Media Resources Management Артем Вакалюк.
Самі кіновиробники та представники українських телеканалів не приховують, що не відмовлятимуться від російської кінопродукції попри заборону. "Нам близькі російські серіали, тому що ментальність схожа. Ми роками, тисячоліттями живемо у спільному духовному культурному просторі. А тепер давайте усе це відкидати, відрізати? Це навіть не різати під собою гілляку, а ногу собі пиляти. Це ненормально", - заявила керівниик Inter Media Group, до якої входить телеканал "Інтер", Ганна Безлюдна під час он-лайн конференції в одному з українських видань. Вона зазначила, що не підтримує заборону російського кіно в Україні, оскільки "це неринковий підхід та неефективний спосіб досягнення результатів".
Водночас Володимир Бородянський, керівник групи StarLightMedia, у яку, зокрема, входять канали "СТБ", ICTV, "Новий канал" та QTV, переконаний, що українські телеканали поки не можуть виробляти якісні серіали через обмежені бюджети, тому їм вигідніше купувати більш якісне кіно в Росії. "Наша економіка дозволяє виробляти серіал вартістю 20-30 тисяч доларів за годину, а сусідня економіка - 300 тисяч доларів за годину. В таких умовах неможливо конкурувати", - пояснює Бородянський.
Експерти наголошують, що така позиція телеканалів продиктована тим, що їхні власники розглядають свій медіа-бізнес виключно як ресурс для обслуговування їхніх політичних інтересів, а не бізнес-проект, який має реагувати на потреби суспільства і працює в ринкових умовах. "Для власників їхні ТБ-канали не бізнес, а елемент джентельменського набору. Вони не збираються вкладати в нього зайві кошти, аби догодити глядачеві та отримати якісь прибутки", - переконана Світлана Остапа. Вона пояснює, що нині телеканалам вигідніше купити дешеві та якісні серіали в Росії, юридично обійшовши заканодавчі заборони, аніж виробляти власний якісний телепродукт.
