25 років тому, 25 березня 1999 року, в автокатастрофі загинув український політик, національний лідер В’ячеслав Чорновіл.
«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелося гірко любити її — втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі», - писав В’ячеслав Чорновіл, людина Слова, Думки і Чину, дисидент, політик і публіцист.
Дисидент. Слідчі, агенти КДБ називали його «невгамовним». Невгамовним В’ячеслав Чорновіл був у своїй боротьбі за незалежність, національну самоідентифікацію українців, свободу та народну єдність, яка зрештою мала свої успішні результати.
В’ячеслава Чорновола вважають одним з лідерів національно-визвольного руху «шістдесятництва», яке виступало опозицією радянського тоталітарного державного режиму. Саме він 4 вересня 1965 року разом із Іваном Дзюбою та Василем Стусом виступили у кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», висловивши протест проти арештів української інтелігенції.
Кілька разів діяч був ув’язненим за «антирадянську пропаганду». На перші три роки в’язниці його засудили за створення правозахисних творів «Лихо з розуму» та «Правосуддя чи рецидиви терору?». У 1972 році під час нової хвилі арештів українського дисидентства його затримали знову за «антирадянську пропаганду»: цього разу на нього чекали 6 років таборів і 3 роки заслання.
Згодом ще був заарештований у 1980 році, фактично за опозиційну діяльність та участь в Українській Гельсінській групі, до якої долучився роком раніше.
Політик. В’ячеслав Чорновіл тричі обирався депутатом Верховної Ради України, а з 1992 року очолював найбільшу партію національно-демократичного спрямування – Народний Рух України. Саме він ініціював проголошення Декларації про державний суверенітет та Акт проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року.
Під час перших виборів Президента України у 1991 році В’ячеслав Чорновіл здобув друге місце, отримавши 23,27% підтримки виборців. А з 1995 року став членом української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи. У 2000 році отримав звання Героя України (посмертно).
Публіцист. 1967 року В’ячеслав Чорновіл видав документальну збірку історій репресованих українських інтелігентів «Лихо з розуму». До збірки увійшло також його відоме дослідження «Правосуддя чи рецидиви терору?», у якому автор детально проаналізував справи проти правозахисників та дисидентів, яких заарештували у 1965-1966 рр., та їхню неправомірність відповідно до радянського законодавства
«Український вісник» – підпільний суспільно-політичний журнал, який видавав В’ячеслав Чорновіл як самвидав у Львові (1970-1972 рр.), а згодом також у Києві (1987-1989 рр.). До цього журналу дописували інші представники «шістдесятництва»: Василь Симоненко, Василь Стус, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Валентин Мороз та інші.
Нагадаємо, що сьогодні пам’ять В’ячеслава Чорновола вшанували у Львові у сквері «На валах». Представники влади та громадськість виконали Гімн України та поклали квіти до підніжжя пам’ятника видатного українця.
