Офіцер КГБ Борис Стекляр особисто брав участь у вбивсті художника УПА Ніла Хасевича та досі проживає у м. Рівне. Незважаючи на прийняття декомунізаційних законів та відкриття архівів КГБ, він, а також свіробітники УСБУ у Рівненській області повсякчас старались закрити доступ до його особової справи. Були суди, на справу накладали гриф «Для службового користування», та все марно. Сьогодні Голова Українського інституту національної пам’яті В. Вʼятрович отримав доступ до справи із можливістю копіювання
Борис Стекляр – багаторічний працівник радянських репресивних органів. Після Другої світової війни був керівником оперативно-чекістських груп, які полювали на українських повстанців. Очолював операцію, внаслідок якої у 1952 році був убитий Ніл Хасевич – видатний графік свого часу, що замість європейського визнання обрав боротьбу за Україну в лавах УПА.
Після відкриття архівів КГБ, постало питання про ознайомлення із матеріалами його особової справи. Закон «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», що вступив у дію у травні 2015 року, гарантує повний і безперешкодний доступ всім громадянам й навіть іноземцям та особам без громадянства до архівів КГБ до 1991 року включно.
Восени 2015 року голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович звернувся до Архіву СБУ з проханням ознайомитися з особовою справою Бориса Стекляра у рамках наукового дослідження про переслідування українського підпілля радянськими органами державної безпеки. Але доступ до цього часу так і не був отриманий.
26 липня 2016 року у Рівненському окружному адміністративному суді мало відбутися слухання у справі за позовом Бориса Стекляра до Управління Служби безпеки України в Рівненській області. Позивач просив зобов'язати СБУ не надавати для ознайомлення його особову справу. Та згодом Стекляр сам забрав свою позовну заяву.
Раніше екс-заступник директора Архіву СБУ Володимир Бірчак коментував цю ситуацію для ГалІнфо: «Коли Стекляр забрав заяву із суду, ми звернулися до нашого регіонального підрозділу – сектору архівного забезпечення УСБУ у Рівненькій області. Виявилось, що ця справа має гриф «Для службового користування». Це було неабиякою новиною для нас. Як радянські документи можуть мати сучасний гриф? Який там пункт з переліку відомостей, що становлять службову інформацію, може бути застосований до цих документів? Ми тримаємо ситуацію під контролем. Найближчим часом нам пообіцяли зняти гриф і нарешті надіслати справу до Києва для ознайомлення заявника».
І нарешті сьогодні закінчилась майже трьохрічна епопея. Сьогодні Голова Українського інституту національної пам’яті В. Вʼятрович отримав доступ до справи із можливістю копіювання, про це він повідомив на своїй сторінці у Facebook.
«Правду не сховати! Почав працювати із справою Бориса Стекляра, за доступ до якої довелось поборотися. Нагадаю, полковник КГБ намагався, всупереч прямій нормі закону про доступ до архівів, заборонити ознайомлення з документами про себе через суд. Не вдалося.
Це виявилася не єдина спроба приховати інформацію про нього: окремі фрагменти документів густо зафарбовані чорнилом. У них - про "подвиги", за які керівництво КГБ відзначало чекіста. За інформацією СБУ, це виявлено в 2009 році. Припускаю, що десь тоді і зроблено.Пам'ятаю цей час - я тоді очолював архів СБУ, ми саме почали масове розсекречення документів. Доступу до справ співробітників КГБ тоді не було (це стало можливим тільки після ухвалення спеціального закону в 2015), але відкриття архівів злякало чекістів.» - повідомив Володимир Вʼятрович
«Проте вони марно старалися – більшість інформації сьогодні відновлена співробітниками СБУ за допомогою спеціального обладнання. Крім того, в архіві віднайдено оригінали згаданих в справі Стекляра наказів, які вказують за що саме його нагороджували. Продовжую працювати із справою. Далі буде.» - написав Голова УІНП
Нагадаємо також, що Генпрокуратура зайнялась розслідуванням злочинів КГБіста Б. Стекляра
