Історія отця Євгена Федоришина не поодинока. В СРСР представники духовенства належали до класових ворогів і зазнавали гонінь. Визнання своєї релігійності перед представниками радянської влади було одним із найпоширеніших способів потрапити до списків неблагонадійних.
У Львові про цю трагічну подію, яка представлена на тимчасовій виставці «Проти віри: антирелігійна радянська пропаганда» розповів Гал-інфо науковий співробітник музею «Територія Терору» Андрій Шиманський.
Зокрема, він розповів, що виставка експонується в одному з бараків на території музейного комплексу. Головна мета цього проекту «розкрити особливості ставлення радянської влади до церкви, методи пропаганди атеїзму, форми боротьби з духовенством».
«Ми взяли історію однієї родини – отеця Євгена Федоришина (Федоровича), який у 1944-1949 роках був парохом у селі Зіряччя (тепер Наддвірнянський район, Івано-Франківської області). Ще перед війною моперла його дружина Євгенія і отецб Євген самостійно виховував трьох доньок – Лідію, Ірину, Віру.
Як і більшість душпастирів того часу, отець Федорович мав значний авторитет в довіреній йому громаді. Також родина підтримувала зв’язки із місцевим українським підпіллям.
Очевидно, що з метою нагнітання страху та бажанням налаштувати громаду проти повстанців, псевдобоївка УПА у 1947 році вчинили нічний напад на оселю священика. На грюків в двері першою прийшла Мариня, а слідом за нею на шум вибігли Лідія та Ірина – усі троє були вбиті. Отець Євген в той час перебував в ізольованій кімнаті й був поранений у руку пострілом через вікно. За сімейним переказом він намотав на руку свою єпитрахиль і виставив її щоб обдурити нападників, але саме туди в вцілила куля.
Наймолодша донька Віра у той час перебувала у родичів у Львові. Їм повідомили про трагедію телеграмою, яка досі зберігається в родинному архіві. Вражена цими подіями Віра протягом багатьох років дбайливо зберігала родинні речі пов’язані з трагедією.
Кілька років тому валіза із речами була знайдена нащадками родини Федоришин та частково передана до музею «Територія терору». Зокрема на виставці представлена нічна сорочка, у яку була одягнута Ліда під час нападу. Та ймовірно, що та сама єпитрахиль, яку отець Євген Федорович намотував на поранену руку», – розповів Андрій Шиманський.
Напередодні директор Львівського обласного театру ляльок Уляна Мороз, яка передала для експозиції деякі речі своєї родини, розповіла: «Я знайшла чемодан з речами, дуже цінними для нашої родини, але ніхто з родини не хотів його зберігати. Ми не знали яким чином зробити його корисним. Коли я почала питати що це за речі, виявилося – сорочка, в якій вбили сестру бабці. Набір цих речей був такий шокуючий, включно з цими священицькими речами. Я дуже тішуся, що ці речі знайшли місце, де вони потрібні, а не просто гниють десь. І хай вони несуть якусь історію. Історію, яка для мене є дуже цінна. Тому дякую музею, що дав цим речам нове життя», - розповіла Уляна Мороз.
