Трудові права 59 % львівських журналістів порушувалися або продовжують порушуватися роботодавцями, — такі дані показали дослідження “Визначення рівня правової обізнаності журналістів у сфері трудових прав” та “Самоорганізація та створення професійних організацій як механізм захисту прав журналістів”, які провела Асоціація медіа-юристів Львівщини за підтримки міжнародного фонду «Відродження». Про це повідомила член Асоціація медіа-юристів Львівщини Тетяна Яцків.
Львівська асоціація медіа-юристів опитала працівників медіа-сектору, стаж роботи яких від шести місяців до 47 років із найбільших газет, радіо та телекомпаній Львівщини, а також журналістів, які працюють у спеціалізованих виданнях, наприклад, газеті Львівської міської ради, спортивних ЗМІ та газетах громадських організацій різних напрямків. Крім цього, було також опитано юристів, які здійснюють обслуговування засобів масової інформації та надавали правові консультації журналістам.Результати дослідження засвідчили, що з більшістю опитаних журналістів їх роботодавці укладали трудовий договір в усній формі, про це зазначили 51,9 % респондентів і лише з 18,5 % укладався письмовий договір. 3,7 % опитаних журналістів працюють за контрактом. Асоціація медіа-юристів наголошує, що роботодавцю вигідно пропонувати працівнику укласти саме контракт, а не трудовий договір, адже згідно останнього звільнення можливе лише з підстав, визначених Кодексом законів про працю. Перевірками Головної державної інспекції праці Міністерства праці України встановлено, що на більшості перевірених підприємств контракт застосовувався на розсуд роботодавця, що значно погіршує становище працівника.
На запитання “Чи проходили Ви випробування при прийнятті на роботу” 42,5 % відповіли, що до них не застосовувався випробувальний строк, 18,5 % проходили випробовування строком 1 або 2 місяці. 7,4 % респондентів зазначили, що до них
застосовувалося при прийнятті на роботу випробування строком 6 місяців. Згідно з статтею 27 Кодексу законів про працю строк випробування не повинен перевищувати 3 місяців, в окремих випадках за погодженням з професійною спілкою можливе продовження цього строку до 6 місяців. Враховуючи, що в опитуваних ЗМІ відсутні професійні спілки журналістів, роботодавці допустили порушення норм Кодексу законів про працю та трудових прав журналістів.
Результати опитування засвідчили, що характерним для керівництва та власників засобів масової інформації є порушення прав журналістів на відпустку. Слід зазначити, що тривалість щорічної відпустки для працівників визначена Законом України “Про
відпустки” та повинна становити не менше 24 календарних днів. Для журналістів у силу особливостей роботи Законом України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” передбачено триваліший термін – не
менше 36 календарних днів, а також санаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників, співзасновників) засобів масової інформації. Проте 48 % працівників медіа-сектора Львівщини так і не отримали відпустки за останній рік, а тривалість відпустки тих журналістів, які відпочивали, становила переважно від 3 до 24 днів. Така ситуація зумовлена у тому числі й тим, що більшість журналістів не знають, якими нормативно-правовими актами передбачені їхні права. Так, лише 66,6 % опитаних зазначили, що їм відомий Кодекс законів про працю, а 25,9 % — Закон України “Про
друковані засоби масової інформації”. Натомість про Закон України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, яким саме і визначено спеціальні гарантії для працівників медіа-сфери, чули лише третина респондентів. Поряд з тим, журналісти вказували на такі неіснуючі правові акти, такі як Основи законодавства про працю України, Постанову Кабінету Міністрів України “Про оплату праці журналістів” та інші.
Не кращими є показники результатів опитування щодо ознайомлення журналістів із колективним договором у ЗМІ, де вони працюють. 40,7 % відповіли, що не ознайомлені із умовами колективного договору, 12,9 % читали його, а 35,1 % зазначили, що такого договору у їхньому ЗМІ не укладено, решта ж взагалі цим питанням не цікавилися.
У відповідях на актуальні для працівників усіх категорій запитання про звільнення та застосування дисциплінарних стягнень перевірялися рівень знань респондентів. 64,8 % вірно вважають, що працівник вважається звільненим у день видання наказу про звільнення, водночас значна частина пов'язує звільнення із видачею трудової книжки (31,4 %) та проведенням розрахунків із працівником (24 %). Проте деякі опитані — це 3,8 % вважають, що після того, як керівник усно заявив “Тебе звільнено” або коли вони подали заяву на звільнення потрібно вважати себе звільненим і не ходити на роботу. 83,3 % опитаних знають, що працівникові потрібно повідомити роботодавця за два тижні про бажання розірвати з ним трудові відносини, проте є й такі (2%), які вважають, що його потрібно повідомити за 2 дні.
75,9 % респондентів відомо, що до працівників за порушення трудової дисципліни може застосовуватися такий вид стягнень як догана, а 61,1 % знають, що застосовується звільнення. Водночас журналісти зазначили, що застосовуються також інші
стягнення, які не є дозволеними трудовим законодавством: попередження (62,9 %), надурочні роботи (3,8%), а 20,3 % вважають, що відрахування із зарплати також є трудовим стягненням.
Третина опитаних відзначили, що не знають строків накладення стягнення, 44,4 % вважають, що дисциплінарне стягнення може бути накладене не пізніше 1 місяця з дня порушення трудової дисципліни, 5,5 % зазначили, що не пізніше 2 чи 3 місяців, і
лише 5,8 % вказали вірну відповідь – 6 місяців.
37 % респондентів зізналися, що за час роботи журналістом траплялися поодинокі випадки порушення їхніх прав зі сторони роботодавця, 22 % зазначили, що їх права порушуються систематично, 41 % відзначили, що їх права не порушуються.
Серед порушень своїх трудових прав журналісти зокрема називали: ненадання щорічних відпусток, затримання виплати заробітної плати, незаконні відрахування від зарплати, зарплатня у “конвертах”, ненормований робочий день, застосування надурочних робіт, які неоплачуються, ненадання відпустки у зв'язку з навчанням, неоплата лікарняних, несплата у соціальні Фонди внесків за працівників, тиск редакторів, неоформлення трудової книжки, незабезпечення робочого місця, відсутність засобів соціального захисту.
37,5 % опитаних відповіли, що роботодавець чинив тиск на них з метою написання “замовного матеріалу”, внесення змін у готовий матеріал або відмови від матеріалу без пояснення причин. 9,5 %жінок-журналісток зізналися, що мали місце випадки порушення їхніх прав, пов'язаних із статевою дискримінацією.
Журналісти у випадку порушення їхніх прав надають перевагу звертатися до юриста (27,5 %), медіа-юристів (30 %), професійної спілки (27,5 %), вирішувати свої проблеми самостійно (15 %), проте лише 12,5 % воліють подавати спір до суду.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ