Сьогодні, 19 квітня, у виставковій залі Львівської національної галереї мистецтв відкрилась виставка "Музей – моє життя", присвячена 90-річчю від дня народження Бориса Возницького.
Експозиція складається з кількох розділів, в яких представлені основні напрямки діяльності Бориса Возницького. Меморіальна частина експозиції із життєписом-хронологією дає можливість зробити висновок, що його життям дійсно був музей.
Довідка:
Борис Григорович Возницький - український мистецтвознавець, директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, Герой України (2005), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1990), заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM), доктор honoris causa.
Під час Другої світової був в УПА. За спогадами самого Возницького, перед приходом "совєтів" вони отримали наказ розійтись по домівках і чекати наказу на збір. Однак одразу після входу радянських військ у Дубно в березні 1944 року був мобілізований і потрапив на фронт. Брав участь в операції "Багратіон" по відвоюванню Білорусі, після першого ж бою в їхній роті залишилось декілька чоловік, решта - загинули. Борис Возницький був нагороджений радянською медаллю «За відвагу». Був студентом училища імені Труша, навчався у Ленінградській академії мистецтв (факультет історії мистецтв).
Борис Возницький починав свою діяльність у Винниках і був натхненником створення Винниківського історико-краєзнавчого музею, збирав перші експонати для нього (в 1956 році жив у Винниках).
Історико-краєзнавчий музей Винників — другий музей міста. Перший — кімната-музей, яку створив Борис Возницький. Щоб забезпечити сім'ю, працював у трьох школах, вчив дітей малювати, вів краєзнавчий і туристичний гуртки у тодішньому Будинку піонерів. У Винниках створив перший музей, експонати до якого збирав разом з учнями міста. Організовуючи експедиції в ближні села, вони знайшли унікальні речі, яким немає ціни, розкопали в лісі 2 кельтські поселення. Разом робили археологічні пошукові експедиції, зібрали колосальну колекцію. Багато експонатів із тих часів зберігаються в історико-краєзнавчому музеї, деякі — в Олеському замку. На жаль, коли Возницький був змушений поїхати у Ленінград на навчання, цей музей перестав існувати.
У 1960–1962 рр. Возницький працював заступником директора Музею українського мистецтва у Львові. Згодом призначений на посаду директора Львівської картинної галереї.
Організатор численних історико-художніх виставок, у тому числі великої експозиції «Гетьман Іван Мазепа: Погляд крізь століття» (2003), виставка «Іван Виговський особа і час», «Розп'яття» (до 2000-річчя від народження Христа). Був популяризатором спадщини Іоана Георгія Пінзеля, ініціатором створення музеїв першодрукаря Івана Федорова, музею-садиби «Русалки Дністрової». Створив туристичний маршрут «Золота підкова», до якого входять Олеський, Золочівський, Підгорецький, Свірзький замки.
Загинув в автокатастрофі, що сталася внаслідок серцевого нападу 23 травня 2012 року.
Похований Борис Возницький 25 травня на Личаківському цвинтарі у Львові.
