Слухай онлайн
Cуспільство

У Львові Владики УГКЦ з-за кордону обговорили питання асиміляції українців

 18 вересня 2006 року у Реколекційному центрі ім. Патріарха Йосифа Сліпого у Брюховичах під час роботи Синоду Єпископів УГКЦ, який розпочався 13 вересня 2006 року, відбулася зустріч владик, членів Синоду, які приїхали з-за кордону. Про це повідомив прес-секретар глави УГКЦ о. Ігор Яців.

 У зустрічі взяли участь по одному представникові від єпископату УГКЦ в Канаді —(Високопреосвященний Владика Лаврентій (Гуцуляк), Митрополит Вінніпезький і всієї Канади), США — (Високопреосвященний Владика Стефан (Сорока), Митрополит Філадельфійський), Австралії —(Преосвященний Владика Петро (Стасюк), Єпарх для українців-католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії) та Європі (Високопреосвященний Владика Іван (Мартиняк), Митрополит Перемишльсько-Варшавський).
 У першій частині зустрічі владики коротко представили стан УГКЦ на території їхньої юрисдикції. У другій – дали відповідь на всі поставленні запитання, зокрема, що стосується загрози асиміляції.
 «Асиміляція — це природна річ. Думаю, що так є у всьому світі, коли переїжджає група людей, головно до Канади, США, Австралії, — зазначив Владика Лаврентій (Гуцуляк). — Перше, що втрачають емігранти у такій ситуації, — це мову. Але тут постає питання: чи людину, яка не дуже добре знає українську мову, можна вважати українським патріотом, добрим греко-католиком?». А на завершення додав, що коли люди втрачають мову, то це не означає, що автоматично втрачають ідею патріотизму.
«Подивімося на ізраїльський народ. Хоча багато з них не говорять рідною мовою, проте залишаються ревними у своїй національності», — наголосив Митрополит Вінніпезький.
«У США спостерігаємо таку цікаву ситуацію. Молоді люди, які приїжджають останніми роками, здебільшого йдуть на українську Службу Божу, а менше – на англійську. Але один священик розповідав мені, що хотів, щоби у парафіяльній недільній школі навчали катехизи українською мовою. А новоприбулі батьки на це відповіли, щоб він не турбувався про це, бо їхні діти будуть знати українську мову – це, за їхніми словами, обов’язок батьків, – а навчав релігії та принагідно англійської мови», — розповів Владика Стефан (Сорока).
Крім того, Митрополит Філадельфійський зауважив, що, на відміну від середовищ нової хвилі еміграції, там, де є п’яте-шосте покоління українців, Церква більш здорова, стійкіша.
 «Співають з пам’яті, відчувають, що це є їхня Церква, хоча проповідь для них виголошуємо англійською мовою. Найбільше вірних-неукраїнців нашої катедри (у Філадельфії) приходять на українську Службу Божу, мотивуючи це тим, що дуже гарно співають хори», — додав Владика Стефан.
Своєю чергою Владика Іван (Мартиняк) розповів, що у Польщі богослужіння польською мовою ніде не відправляють, і це, за словами владики, тому, що польська мова подібна до української.
Притому він сказав, що багато із новоприбулих українців не відвідують богослужінь, хіба що на великі свята, однак так є не всюди.
«Вважаю, що в Україні потрібно виховувати своїх парафіян у тому дусі, щоб вони зголошувалися до пароха тієї місцевості, куди виїжджають», — зазначив Владика Іван.
Нагадаємо, українські греко-католицькі єпархії є у таких країнах — Польщі, Франції, Німеччині, Великобританії, Італії, Канаді, США, Бразилії, Аргентині, Австралії.

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...