Як повідомили 25 серпня Гал-інфо у прес-службі ЛОДА, сьогодні день народження Героя Небесної Сотні Юрія Вербицького.
Спільною молитвою та покладанням квітів пам’ять Героя вшанували на Личаківському кладовищі. Заступник голови облдержадміністрації Іван Собко поспілкувався з родиною Героя, висловивши свої співчуття та вдячність родичам Юрія Вербицького.
ʺЄ люди, які присвячують державі свій талант, є люди, які титанічно працюють на благо держави, є люди, які віддають державі своє життя. І є Юрій Вербицький – Герой України, науковець, активіст, альпініст, людина, яка просто любила життя і робила його кращим. Всім цим він пожертвував для України:талантом, невтомною працею і власним життям. Не маємо права забути!ʺ - наголосив Іван Собко.
Окрім того, у вестибюлі Львівської обласної адміністрації встановили стенд, присвячений Героєві. Зазначимо, що стенд із виставки ʺІсторії життя Героїв Небесної Сотні Львівщиниʺ Музею Визвольної боротьби України, що є відділом Львівського історичного музею.
Довідково:
Юрій Вербицький був жителем міста Львова. Був науковцем-сейсмографом – працював інженером відділу сейсмічності Карпатського відділення Інституту геофізики НАН України ім. С. Суботіна у Львові, мав вчену ступінь кандидата наук.
В житті він був прихильником здорового способу проведення вільного часу, займався спортом. Дуже любив гори, був знаним у Львові альпіністом. В житті Юрій Вербицький був добрим і неконфліктним чоловіком, а ще – добросусідською і дуже порядною людиною. Любив фотографувати, а також слухати рок-музику. Абсолютно не цікавився політикою, був людиною аполітичною, але при цьому дуже чутливою до будь-якої несправедливості. Тому, коли почались протести в Києві, він взяв відпустку за власний рахунок та поїхав на Майдан, бо вважав своїм обов’язком бути там серед тих людей, котрі вийшли висловити свою думку злочинній владі.
На Майдані Юрій в основному брав участь в нічних чергуваннях. За вдачею він був людиною поміркованою і делікатною. Такі поняття, як радикалізм, злоба чи ненависть завжди були чужими для цього чоловіка. Він не прагнув опинитись на передовій, щоб з кимось битись, бо вважав, що слово має більшу вагу і силу. Тому намагався налагодити контакт з опонентами через спілкування. І досить часто, коли назрівала конфліктна ситуація, Юрій вмів вчасно втрутитись і аргументовано та спокійно все пояснити супротивнику, щоб уникнути провокації та подальшої сутички.
Вранці 21 січня 2014 року, коли загострилось протистояння на вулиці Грушевського, Юрій Вербицький потрапив під обстріл гумовими кулями з боку силовиків. Одна куля влучила в око чоловікові, через отриману травму його доправили до офтальмологічного відділення Жовтневої лікарні в місті Києві. Але невідомі бандити викрали його з лікарні разом із київським громадським активістом Ігорем Луценком. Як розповів згодом Ігор, бандити їх обох жорстоко катували. Але Юрія Вербицького катували з особливою жорстокістю, дізнавшись, що він львів’янин, а отже ’’бандерівець’’.
Згодом Ігоря Луценка бандити відпустили живим, а Юрія повезли вбивати. Тіло чоловіка було знайдено 22 січня біля лісопосадки в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами численних тортур. Отримані важкі травми та тріскучі морози, які в ті дні були в Києві та околицях, все ж зробили свою страшну справу. За офіційною версією лікарів причиною смерті стало переохолодження.
