1 листопада 2006 року у Соборі Святої Софії в Римі до роковин смерті Митрополита Андрея Шептицького відбулися урочистості по вшануванню духовного батька українського народу. Повідомляє прес-служба УГКЦ з посиланням на інформаційну службу УГКЦ в Італії.
О 10.00 розпочалася Архієрейська Свята Літургія, котру очолив та виголосив проповідь Апостольський Візитатор для українців греко-католиків в Італії Преосвященний Владика Гліб (Лончина) у співслужінні з о. Іваном Музичкою, ректором собору Святої Софії, о. Левом Голдейдом,ЧСВВ, духівником Папської колегії святої Покрови, о. Джермано Марані, викладачем Папського Східного Інституту у Римі, о.Олександром Сапунком, пасторальним координатором для українців греко-католиків в Італії та отцями студентами, котрі навчаються у Римі. Божественну Літургію супроводжував спів студентського хору колегії Святої Покрови під проводом о.Павла Сербая, ЧСВВ. Преосвященний Владика Гліб під час багатогранної проповіді, котра стосувалась постаті Митроплита Андрея та Євангелія, заохотив вірних, що чисельно зібрались у Соборі, звертатися у своїх молитвах до Господа, за посередництвом Митрополита Андрея, щоб в такий спосіб пришвидшити день його прослави серед інших святих українського народу.
Опісля Божественної Літургії була відслужена Панахида за Слугу Божого Митрополита Андрея та Всіх поляглих за волю України.
Після Святої Літургії у великій залі відбулася конференція на тему “Слуга Божий Андрей Шептицький, як державний муж”, яку виголосив о. д-р Іван Музичка. У конференції, окрім численного духовенства, взяли участь студенти, представники чернечих інституцій, миряни.
Митрополит Андрей Шептицький (1901-1944 рр.) упрoдовж 44-х років очолював Церкву й українське суспільство в період двох світових воєн, пережив сім режимів: австрійський, російський, український, польський, радянський, нацистський і знову радянський.
Народився 22 липня 1865 року в селі Прилбичі на Львівщині. Походив зі стародавнього знатного українського роду, який у XIX столітті зазнав полонізації, члени родини стали франкомовними римо-католиками. Незважаючи на сильну опозицію з боку батька, він вирішує повернутися до свого коріння і стати ченцем Василіянського чину, щоб служити "селянській", як її називали в той час, Греко-Католицькій Церкві.
У віці 36 років Андрей Шептицький стає Главою Греко-Католицької Церкви. Він невтомно трудиться, щоб примирити різні етнічні групи, і залишає по собі багату спадщину творів на тему суспільних проблем і духовности. Розробляє нові методи служіння. Засновує чин Редемптористів та монастирі Студійського Уставу в Україні та інші релігійні згромадження. Він стає фундатором лічниці, Національного музею, Богословської Академії, надає грошову допомогу різним релігійним, культурним та освітнім установам.
Митрополит Андрей був покровителем митців, студентів, в тому числі і багатьох православних християн, а також піонером в екуменізмі.
Він опанував єврейську мову настільки добре, що міг спілкуватися з євреями. Під час його душпастирських візитів у міста єврейські громади зустрічали його з Торою. За роки нацистської окупації він переховував у своїх палатах сотні євреїв. У цей період митрополит пише пастирського листа "Не убий", який став сміливим протестом проти звірства нацистів.
Митрополит Андрей помер 1 листопада 1944 року.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ