3 червня в кінотеатрі „Київ” відбувся допрем’єрний показ фільму „Загадка Норильського повстання” режисера Михайла Ткачука. Режисер, який є одночасно і оператором і продюсером фільму планує зняти цілу серію документальних фільмів про Норильське повстання. Наразі до показу представлені три серії по тридцять хвилин, але в цілому цикл складатиметься з 7-9 фільмів. Одним із спонсорів і координаторів фільму був Василь Буртняк - українець, який проживає зараз в Канаді, батько якого відсидів ув’язнення на Воркуті. У фільмі беруть участь українці, грузини, естонці, канадійці, латвійці, литовці.
Фільм вже був представлений на Днях документального кіно про права людини «Український контекст» де отримав нагороду в номінації „Свобода як найбільша цінність”, які проходили в Києві 29 березня до 3 квітня цього року. Всеукраїнська прем’ра фільму планується на осінь.
„Я дуже багато зняв фільмів і по УПА і про людей, які були репресовані, але в мене дід помер від Голодомор. Саме на його честь мене і назвали. Ця тема мене завжди дуже цікавила. Взагалі я прагну повернути те невідоме і ті білі плями, які залишила нам історія. Ми мусимо пов’язати цей ланцюг. Мені здається, що Норильське повстання для декого може бути відкриттям як УПА. І мені здалося, що цю сторінку треба відкрити, тому що люди просто не знають про це. Тут в Україні якось боялися говорити про це. А в Росії про це повстання говорять, як про прояв інтернаціоналу.- сказав „Гал-info” режисер фільму Михайло Ткачук,- Українців там було70-80 відсотків, вони мали підпільні організації вони весь час зволожували цей грунт для бунту. А потім це повстання назвали „повстання духу”, тому що повстали беззбройні в’язні. Які простояли 69 днів, що на один день менше Паризької Комуни. Ця картина відповідає на питання, чому загадка Норильського повстання, як могли люди повстати оточені в таборах в три кола танками. У таборі шість раз ставили виставу „Назар Стодоля”.Ну де ви таке 6 могли таке побачити! Співали патріотичних пісень І дивлячись на тих людей ви відчуваєте ту величезну духовну силу і Божу іскру. І тоді ви бачите, що саме ці люди і могли повстати!”
В травні 1953 року прапори, підняті над виробничою зоною Гостроя, сповістили населення Норильська про страйк політв’язнів Головного табору особливого режиму. Доведені до відчаю нелюдськими умовами життя беззбройні в’язні повстали і ствердили, що людську гідність перемогти не можна. Одночасно застрайкували біля 20 тисяч в’язнів, серед них біля 70-ти відсотків становили українці - вояки УПА і члени ОУН. „Повстання духу”, як потім історики назвуть цей страйк продовжувалось 69 днів.
