«На сьогодні незруйнованим залишається фундамент корупції, яка в часи Януковича сягнула свого апогею. Не покарані головні корупціонери. Понад те, багато їх глибоко інтегровані в нинішню владу. Значною мірою збережено принципи реалізації влади. Відновлено й запущено в роботу тіньові схеми в економіці, у банківській сфері, на митниці. Відновлено інститут "смотрящих". Таким чином, корупційний режим нікуди не зник. Більше того, з кожним днем він дедалі більше і більше відновлюється й утверджується», – про це в інтерв’ю «Дзеркащдлу тижня заявив колишній перший заступник голови — екс-начальник Головного управління "К" СБУ генерал Віктор Трепак.
— Наскільки можна зрозуміти зі сказаного вами, ці матеріали переважно стосуються періоду правління Януковича і не торкаються нинішньої влади. Тобто йдеться про минуле, яке вже змінила Революція Гідності і яке "ворушити" треба в основному задля торжества справедливості — розплати за скоєне представниками попереднього політичного режиму?
— В українській політичній корупції ніщо не береться "нізвідки" і, на жаль, нікуди не зникає. Ці матеріали сьогодні надактуальні. На них не можна дивитися лише як на підставу кримінальної відповідальності певних корупціонерів. Їх юридичне значення дуже важливе, але не менш важлива і політична відповідальність цих осіб — якнайшвидше усунення від влади.
Як я вже сказав, матеріали стосуються злочинної організації, яка масштабно й системно корумпувала владу. Вони проливають світло на весь спектр суспільно-політичних процесів у нашій країні, показують справжнє обличчя багатьох відомих представників так званої політичної еліти. Вони дозволяють краще зрозуміти сутність подій, які відбуваються і сьогодні, мотиви прийняття державних рішень, справжню роль цілої низки офіційних політиків та "сірих кардиналів". Вони дають чіткі відповіді на питання, які з моменту приходу нової влади у 2014 р. турбують українське суспільство та міжнародну спільноту.
Революція Гідності не викреслила минуле. Безперечно, у владі багато що змінилося, причому змінилося істотно. Тим часом багато що залишилося незмінним, причому з того, що мало змінитися обов'язково, і змінитися кардинально. Йдеться не про персоналії — вони змінилися, хоча й не повністю, а про засади формування владних інститутів, принципи їх діяльності, ухвалення рішень, вирішення кадрових питань. А головне — про чесність, порядність і відповідальність керівництва держави, про превалювання в нього суспільного інтересу над своїм приватним. Парадоксом України є те, що її народ двічі (у 2004-му та 2013–2014 рр.), фактично, робив революцію, але логічно не завершував її і з часом дозволяв владі знову братися за своє.
На сьогодні незруйнованим залишається фундамент корупції, яка в часи Януковича сягнула свого апогею. Не покарані головні корупціонери. Понад те, багато їх глибоко інтегровані в нинішню владу. Значною мірою збережено принципи реалізації влади. Відновлено й запущено в роботу тіньові схеми в економіці, у банківській сфері, на митниці. Відновлено інститут "смотрящих". Таким чином, корупційний режим нікуди не зник. Більше того, з кожним днем він дедалі більше і більше відновлюється й утверджується.
На превеликий жаль, Революція Гідності не привела до зміни якості влади. Найбільшим ворогом України залишається її влада. Головним чином цим і спричинена нинішня кризова ситуація в Україні, а не війною, як це часто пояснюють народу. Саме це створює підґрунтя для можливого політичного реваншу представників режиму Януковича, а отже й зміни стратегічного курсу розвитку України. І такий реванш, як це випливає з аналізу матеріалів і нинішньої ситуації, цілком можливий.
