9 червня 2006 року в українському католицькому університеті відбудеться презентація видань Інституту національної пам’яті «Lvovskie pod okupacija soviecka (1939-1941)» та „Akcja „Visla” – п’ятого тому документів, зібраних завдяки польсько-українській співпраці. Про це повідомили в прес-службі УКУ.
У презентації братимуть участь автори публікацій, а також габ. д-р Януш Куртика – голова ІНП, проф. габ д-р Єжи Драус, о. д-р Борис Гудзяк, о д-р Богдан Прах, проф.. д-р Ярослав Грицак.“Lwowskie pod okupacija sowiecka (1939-1941)” – це збірка 29 оповідей, які представляють широкий спектр людських доль і пережиттів та висвітлюють різні аспекти політики радянської влади щодо польських громадян. Автори свідчень – представники різних суспільних і професійних верств населення, жителі Львівського воєводства, окупованого Радянським Союзом, а також ті, кого закинуло сюди воєнне лихоліття. У виданні вміщено спостереження і враження про перебіг окупації в родинній місцевості чи найближчій околиці та описи поодиноких подій, що особливо глибоко закарбувалися в пам’яті очевидців.
Книга “Akcja “Wisla” – це черговий, п’ятий, том серії, підготовлений спільно працівниками Інституту Національної Памяті, Служби Безпеки України, Міністерства Внутрішніх Справ і Адміністрації Республіки Польща та Інституту Політичних і Національних Досліджень НАН України. У ньому опубліковано документи, які стосуються акції «Вісла», метою якої була ліквідація партизанських загонів Української Повстанської Армії та депортація українського населення з території південно-східних воєводств Польщі.
Нагадаємо, операція «Вісла» - злочинний захід етнічної чистки польського комуністичного режиму проти українського населення на історичних українських землях, що відійшли до Польщі у 1947-му році. Полягала у примусовій депортації (виселенні) українців з Лемківщині, осяння, Підляшшя і Холмщини на території у західних та північних частинах Польської держави, щодо 1945 належали Німеччині. Приводом до початку операції «Вісла» стала загибель 28.3.1947 в р-ні с. Яблонне у бою з відділом УПА заступника міністра оборони Польщі ген. К.Свєрчевського. В цей же день на політбюро ППР було прийнято рішення про цілковиту депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства – Вроцлавське, Гданське, Ольштанське, Познанське і Щецинське. 28.4.1947р. шість польських дивізій (бл. 17 тис.чол.) та відділи Корпусу Безпеченьства Публічного оточили місцевості, на яких компактно проживало українське населення. В цей же час відділи НКВС і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польщі від Бреста до Нового Сончу. Депортацій ні заходи проходили в три етапи: 1-й – з 28.4. до 15.6.1947 виселялись українці з повітів Лісно, Сянік, Перемишль, Ясло, Коросно, Лобачів, Горлиці, Ярослава; 2-й – до 30.06.1947 виселялось українське населення з повітів Новий Сонч, Новий Торг, Томашів Любельський, Грубешів. Протягом третього етапу (до кінця жовтня 1947року) виселено населення з решти повітів Закерзоння. На 31.07.1947 за польськими даними, було переселено 140 575 осіб, ув’язнено в концтаборі Явожно 3 800 чол., убито 655 чол. заарештовано 1466 членів українського руху Опору. Намагаючись прискорити асиміляцію переселенців, органи влади допускали переїзд в одну місцевість не більше 3-4 українських сімей. До кінця 1947 у місця, звідки було депортовано українське населення, переселено близько 14 тис. осіб польської національності.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ