У Велику або Страсну п’ятницю, у день найсуворішого посту для усіх християн, коли, за Євангелієм, розіп’яли Ісуса, у церквах замовкали навіть дзвони.
У Галичині людей до храму закликали за допомогою била. А під час обряду виносу плащаниці діти вистукували спеціальними ручними калатальцями. Це дійство мало великий сакральний сенс, оскільки вкотре нагадувало людям про страждання та велику жертву Ісуса Христа.
Схожі явища зустрічаємо на теренах усієї католицької Європи. Цей обряд бере свій початок з середньовіччя, коли було запроваджено неофіційну заборону на дзвони в період з Великого четверга – в день Таємної Вечері – і до самого Пасхального Богослужіння. Традиція дотримання мовчання протягом цих трьох днів відома з VIII століття. В англосаксонський період у Великій Британії цей час називали «тихі дні».
В соборах Іспанії, Португалії, Італії та Франції можна зустріти інструменти, які виконували функцію дзвонів упродовж цих трьох днів туги. Адже звук дзвонів творив святкову, урочисту атмосферу і не підходив до скорботного настрою Страсного тижня.
У Німеччині й Австрії протягом трьох днів від Великого четверга до Великої суботи молодь та діти також калатали замість церковних дзвонів, блукали вулицями і нагадували усім про молитву. У Чехії існувала легенда, за якою у Великий четвер усі церковні дзвони відлітають на паломництво до Риму. Їх функцію виконували групи молодиків, що проходилися із брязкальцями вулицями і сповіщали усім про страждання Христа. У Польщі у Страсний четвер хлопці також блукали по селах – там вірили, що звук калатань проганяє злі сили.
В українській культурі схожі шумові музичні інструменти знаходимо не лише в Галичині. Ось три найпоширеніших види:
Калатало (калатайло, калаталка, калатальце, торохкало, стукало, стукалка, рідко клепало) – дерев’яний шумовий музичний інструмент, який складається з дерев’яної пластини з ручкою й одного чи кількох рухомих елементів, що під час різкого руху видають стук, калатання.
Било – музичний ударний інструмент, металева або дерев’яна пластина, підвішена на кріпленнях, звук з якої видобувають ударами палиці або молотка.
Деркач – народний шумовий інструмент, де звук видобувають обертанням. Шум, що видавав деркач, використовували для сповіщення про пожежу. Його також застосовували при полюванні на вовків або кроликів. На Волині його використовували і під час колядувань.
До відродження традиції калатання свого часу доклався надзвичайно цікавий проект «Дерев’яні калаталки. Відродження Великодніх традицій», що відбувся у Музеї у 2013 році. У межах заходу, окрім презентації колекції калаталок та бил, народний майстер та відомий український звіздар Богдан Новак проводив серію майстер-класів з виготовлення таких музичних інструментів. Важливо, що в результаті цієї кропіткої роботи львів’яни та гості міста створили і розмалювали понад 100 нових калаталок. Згодом усі учасники мали змогу долучитися до святкової Великодньої ходи з калаталами у рамках святкування фестивалю «Велика гаївка».
Пан Богдан Новак багато років вчить цієї справи своїх онуків та всіх охочих – у школах, будинках «Просвіти», інтернатах та церквах. Майстер, роль якого у підтримці традиції виготовлення калаталок беззаперечна, зазначає: «Саме калатання символізує три дійства: розп’яття Ісуса Христа, поховання в Великодню П’ятницю і Воскресіння – найрадісніше дійство. У Великодній четвер пізно ввечері у церквах відправляють службу, дзвонять дзвони і калатають калаталки».
У Музеї можна побачити велике дерев’яне калатало в експозиції церкви зі села Тисовець 1863 р. На відео головний зберігач фондів Руслан Сірий демонструє, як працює цей інструмент.
Підготувала наукова співробітниця Музею – Марія Лучак.
