Щоб відсвяткувати Великдень воїни УПА робили стіл зі зрубу, замість скатертини була хвоя, на столі паски, на плечах тримали зброя.
Так святкували Христове Воскресіння у 1944-1950 роках — пише gazeta.ua з посиланням на Ukrainian people.
"Із фронту, що присувався до Дністра під Станиславів, чути тяжку гарматну канонаду. Ситуація скрізь напружена. Щодня вичікуємо новин… Серед таких обставин наближаються Великодні Свята" – згадував повстанець Подоляк про те, як сотня Різуна святкувала Великдень в Чорному лісі у 1944 році.
За його словами, у Великодню суботу, 15 квітня, табір кипів, як у вулику. Одні чистили зброю і порядкували колиби, другі рубали чатиння, щоб ним прикрасити колиби, інші каплицю, в якій відправлялась польова Служба Божа. Куховарки мусили наварити їжі для цілої сотні і гостей. Бунчужний Олекса та інтендант Кертиця наглядали над усім.
Зранку старшини перевіряли, чи всі на місці. Потім зустрічали гостей. Сідали до столів як одна родина. Вони гостились, співали, жартували до полудня. Як акомпанемент до їхніх забав, гомоніли сальви фронтових гарматніх батарей. А надвечір повстанці порозходилися по підлісних селах.
"Великдень мав особливу вагу для повстанців, – каже директор музею визвольних змагань Ярослав Коретчук. – Треба розуміти, що якраз у цей час, в кінці березня на початку квітня, вони покидали свої криївки, де зимували по 3-4 людей, і збиралися у більші групи. Тобто для них це був перший зв'язок після зими. Розказували, що сталося за цей час, дізнавалися, хто загинув".
Поки була можливість, у 1944-45 роках, доки радянська влада не могла повністю встановитися, повстанці часто ходили на Великдень у найближче село. Відстоювали службу в храмі, а потім розходилися по людських домівках. Тобто святкували, як і всі.
"Вже після 45-го в більшості змушені були святкувати у лісі, був великий ризик, що у селі зроблять облаву, – каже Коретчук. – У лісах, поки одні стояли на сторожі, інші робили столи зі зрубів, замість скатертин була хвоя. А на столах – освячені паски, яйця, ковбаси".
Традиційно те все приносили люди із сіл. Тут було кілька варіантів. Спеціально кошики для повстанців готували друзі, родичі чи місцеві члени ОУН. Або ж біля церкви, після освячення, кожна сім'я витягала щось зі свого кошика і віддавала для повстанського столу.
А ще до великодніх свят ОУН випускала тематичні бофони – грошові документи з фіксованим номіналом чи без нього. Перед святами їх поширювали серед людей і таким чином ще й збирали гроші, аби повстанці могли відзначити Великдень.І фотографії, і бофони тих часів у музеї визвольних часів до Великодня об'єднують у виставку.На фото усі вони посміхаються, хоч і паска в них скромна, і зброю треба тримати під рукою. Але є тверда віра – Україна воскресне.
