Виповнюється 70 років від часу, коли польська комуністична влада, використовуючи характерну для тоталітарних режимів засаду колективної відповідальності, здійснила злочинну військово-політичну акцію «Вісла», в ході якої на західні та північні землі повоєнної Польщі з Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння, Холмщини депортовано майже 150 тисяч українців - споконвічних мешканців цих земель , наших односельців, сусідів, родичів
Для пропагандистського публічного вжитку польський комуністичний режим твердив, що це був єдиний спосіб остаточно побороти на цих теренах збройну діяльність УПА.
Однак справжньою метою акції «Вісла», яку тодішні польські правителі у директивних документах, як правило, під грифами «строго таємно», «таємно» старанно приховували, як рефрен звучало: «остаточно розв’язати українську проблему в Польщі», тотально депортувавши решту українців на «повернені землі», «поселюючи їх там у можливо найрідшому розпорошенні», «де вони швидко асимілюються», тобто полонізуються.
Коли ж після закінчення акції «Вісла» раптом виявилось, що не депортовано українців з трьох повітів Люблінського воєводства (Красноставський, Замостянський, Білгорайський), виправляючи цей недогляд, Державна комісія безпеки терміново 1 серпня 1947 року скеровує відповідним виконавчим структурам таємну інструкцію з вимогою, що «українські родини з цих повітів, незважаючи на ступінь лояльності чи партійну приналежність мають бути виселені», включаючи «українські родини демобілізованих і солдатів діючої служби».
А щоб на місцях нового поселення українців органи влади не забували своїх функцій, 10 листопада 1947 року в таємній інструкції Міністерства повернених земель їм нагадували: «Засадничою метою переселення поселенців «W» є їх асиміляція в новому польському середовищі, слід докласти усіх зусиль, щоб ця мета була досягнута».
Одночасно, щоб стерти матеріальні свідчення споконвічної присутності українців на Закерзонні, у роки панування комуністичної влади на українських етнічних землях в південно-східній Польщі руйнували церкви, українські цвинтарі, місця української національної пам’яті.
Акція «Вісла» супроводжувалась грубими порушеннями базових прав людини, жорстокими репресивними заходами. Через катівні концтабору в Явожно, як правило, без жодних правових підстав пройшло майже 4000 українців, серед них не одна сотня жінок, дітей, 22 греко-католицьких та 5 православних священиків. Від тортур, нестерпних умов перебування, хвороб там загинуло 163 ув’язнених українців.
Впродовж 1947-1956 років польські військові суди винесли українцям понад 470 смертних вироків, в тому числі 3 судді спеціально створеного військового суду оперативної групи «Вісла» протягом трьох місяців його діяльності у 1947 році засудили до смертної кари 173 українців.
Об’єднання «Закерзоння» незмінно вважає депортаційну акцію «Вісла» етнічною чисткою з ознаками геноциду польських громадян української національності , яку здійснила повоєнна тоталітарна польська держава.
Об’єднання «Закерзоння» з вдячністю оцінює як і виважену ухвалу Сенату Республіки Польща від 3 серпня 1990 року, в якій засуджено акцію «Вісла», так і висловлене у ній прагнення Сенату, щоб, наскільки це можливо, були виправлені кривди, зумовлені цією акцією.
Об’єднання «Закерзоння» розцінює заяви окремих польських громадських організацій та політиків про перегляд ухвали Сенату РП від 1990 року та оправдання злочинної депортаційної акції «Вісла» як відверті провокації, скеровані проти українсько-польського примирення та співпраці.
Об’єднання «Закерзоння» висловлює надію, що Сейм Республіки Польща заради торжества історичної справедливості на найвищому державному рівні також дасть об’єктивну оцінку акції «Вісла».
Сьогодні у складний для України час, коли збройні сили нашої держави захищають не тільки Україну, а й загальноєвропейські цивілізаційні цінності від російської агресії, очевидно що, плюндруючи місця українських поховань у Польщі та польських в Україні чи спекулюючи політичними оцінками складних історичних подій у недавніх українсько-польських взаєминах, виконавці таких провокаційних акцій діють в інтересах Кремля.
Об’єднання «Закерзоння» вважає, що в політичній і правовій оцінці не тільки акції «Вісла», а й в цілому трагічних подій взаємної польсько-української братовбивчої боротьби в 40-х роках минулого століття є неприйнятними подвійні стандарти, а тим більше відверта неправда.
Голова Об’єднання «Закерзоння», Голова Львівського регіонального суспільно-культурного товариства «Надсяння»
Володимир Середа
Заступники голови Об’єднання «Закерзоння»:
Голова Львівського суспільно-культурного товариства «Холмщина»
Ірина Гринь
Голова Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина»
Степан Майкович
Голова Львівського суспільно-культурного товариства «Любачівщина»
Богдан Парадовський
20 квітня 2017 року, м. Львів
