Соціальні та економічні наслідки земельної реформи населення Львівщини сприймає з недовірою. Про це заявив голова постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та комунальної власності Львівської обласної ради Ярослав Качмарик під час громадського обговорення основних проблем землекористування та можливих соціально-економічних наслідків скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, яке відбулося 10 березня у Львівській обласній раді, повідомила прес-служба ЛОР.
Він, зокрема, зазначив, що прийняття закону позбавить значну частину населення власності на землю, можливості працювати на землі та проживати на сільській території.
«У сільській місцевості проживає близько 32 відсотки українців, а в деяких областях, зокрема на Львівщині, частка є ще більшою - 42 відсотки. І для них земля - це не лише засіб сільського виробництва, а доля, як життєвий шлях, ускладнений діями влади і станом економіки, - зазначив Ярослав Качмарик. - Як показує практика інших держав, для того, щоб забезпечити продовольчий баланс країни, треба не більше 4 відсотків населення. Отже, земельна реформа може призвести до того, що 28 відсотків населення країни залишиться не лише без землі, а й без перспективи працевлаштування та місця проживання. Правда, негативна міграція (трудова, демографічна) зі села (більше 1,1 % щороку) може привести до того, що в селі через 25 років працездатного населення не залишиться.
Економічний аспект - створення робочого місця на селі в 2,5 раза дешевше, ніж в інших секторах реальної економіки. Але людина в селі - це ресурс трудовий, а її потенціал в засобах праці, зокрема в продуктивному використанні землі. Що ж із землею. Близько 80 відсотків земельних угідь власники (селяни) передали в оренду (терміном до 49 років). Зрештою (так довго не живуть), землю в них майже забрали. Якщо ж скасувати мораторій на торгівлю землею сільськогосподарського призначення, то земля буде забрана і як власність.
Дійсно, село потребує інвестицій, але не таким шляхом. У більшості країн держава володіє земельним фондом (до 40 відсотків землі). В Україні ж намагаються віддати все інвесторам і не дбають про соціальні результати інвестування. І ще один парадокс - селяни, отримавши гроші за землю, не будуть мати куди їх інвестувати (бо землі вже немає). Отже, ми знову проінвестуємо іноземного виробника долею та грошима селян шляхом купівлі товарів споживання з-за кордону. Цей шлях в нікуди для третини населення країни. Зрештою, сільське населення не хоче і не буде читати проектів законів про ринок землі, земельний кадастр, земельний банк. Промисловість вже пройшла шлях доведення до банкрутства та приватизації. Сільське господарство пройшло половину цього шляху».
