Одне з улюблених місць, коди навідуюсь, як на прощу. Місце неймовірної сили, величі і краси. Урич, Камінь і скельна фортеця Тустань. Люблю сюди повертатись. Як давно я тут не бував! Літ 15 напевно...
Краєвиди тут вартують, щоб їх фільмували Кустуріца та Іоселіані. Гори не дуже високі, але такі затишні, такі домашні, що хочеться знайти першу-ліпшу галявинку біля струмка і назавжди поселитись у цій тиші і супокої. Дорога в'юниться, вивертається вужем, то вибігає на пагорби, то стрімко падає в долини.
Аж ось і Урич. На пригірку за церквою стоїть музей «Фортеці Тустань», що знаходиться в колишній плебанії. Нова сучасна експозиція, цікавезні експонати, віртуальне відтворення середньовічної фортеці, цікава розповідь екскурсовода - справляють враження і налаштовують на сприйняття історії, як реальності. Мене чомусь найбільше вразили не бойова булава, не навершя стріл від арбалета, а дерев’яна лопата з металевим окуттям по краю та довге ґонтя, що колись вкривало дах фортеці.
Надихнувшись середньовіччям в музеї, якось особливо сприймається довколишній пейзаж: в уяві постають валки з сіллю, озброєна дружина на шляху, закуті дружинники верхи, купці, що платять мито за проїзд шляхом... А через кількадесят кроків крутою дорогою - перед очима виростає Камінь.
Важко описати цього кам'яного велета, який постає посеред зарослих лісом гір. Здалеку він видається старим, втомленим воїном, що досі стоїть на чатах, пильнуючи за підвладним йому краєм.
Уже не раз тут бував. Уперше – в 1984-му році, коли після університету працював в місцевій газеті. Навіть статтю написав про це фантастичне місце. Тоді ж доля звела мене з чудовою людиною і науковцем, який присвятив своє життя вивченню, збереженню і відтворенню Тустані Михайлом Рожком. Він тоді разом зі студентами провадив розкопки дороги, що вела до давньоруської фортеці Тустань. Її збудували наші предки просто на природній твердині, яку так і називали – Камінь.
Можна довго розповідати про історію цього місця. Повірте, вона вартує, щоб про неї вповісти, але краще пірнути в інтернет і самому пошукати інформацію про Тустань. Дуже мало місць в Україні, які можуть сперечатися з Урицьким велетом за давниною та легендарністю. Я просто дивуюсь, чому наші бойки не зроблять Камінь своїм символом. Адже він поєднує сиву давнину із надією на відтворення!
До речі, про відтворення. Михайло Рожко досконально дослідив увесь комплекс Урицької твердині і зробив надзвичайно точну реконструкцію фортеці. Завдяки дослідженим тисячам пазів, вирубаним у скелі, а також знайденим дерев'яним деталям, науковець скрупульозно відтворив твердиню на папері, навіть датував п'ять її періодів забудови. Таким чином, керуючись розвідками видатного вченого, можна наче конструктор зібрати дерев'яний каркас давньоруської фортеці!
Навіть важко собі уявити, що це був би за туристичний об'єкт – адже нічого подібного в Європі намає! Щоправда екскурсовод розповідала, що були плани відтворити фортецю, але вважається, що вапняк Каменю не надто міцна основа і може зруйнуватися під вагою твердині. Тому від ідеї реконструкції начебто відмовились. Та мені однаково хочеться вірити, що, як не ми, то наші нащадки дадуть собі з цим завданням раду і українці ще побачать неймовірну твердиню Тустань - справжню перлину нашого краю.
Я можу годинами розповідати про Тустань, мої відвідини Каменю на самоті, легенди і перекази, які знаю про це місце, але вони не замінять особистого враження від Урицького велета. Тут треба бути і все бачити на власні очі. Варто спробувати.
Богдан Волошин, проект Локальна Історія.
