На восьму річницю Скнилівської авіакатастрофи на однойменному летовищі вшанували жертв того страшного дня. Вісім років тому літак Су-27 завалився на натовп глядачів.
77 осіб загинуло, серед них - 28 дітей. Було поранено 250 людей. Тоді, ясного та погожого дня, на Скнилівське летовище прийшло близько десяти тисяч людей. Трагедія сталася під час авіаційного шоу, присвяченого 60-річчю 14 авіаційного корпусу ВПС України. За числом жертв – це найбільша катастрофа в історії авіаційних шоу. 27 липня 2010 року день був понурим та дощовим. Коли священики читали поминальні молитви, кілька разів небо над летовищем розкраяла блискавка, прокотився гучний грім.
На скорботну річницю зібралося близько двохсот людей. Здебільшого ті, хто в тій трагедії втратив своїх близьких. Вони тримали в руках портрети та квіти з чорними стрічками. За цей час ніби стали великою родиною, адже кожен втратив когось близького та рідного.
Поминальна церемонія розпочалася біля каплички, що при вході на летовище. З освячення хоругви темно багряного кольору із зображенням Богородиці та з написом «Каплиця всіх святих українського народу пам’яті жертв Скнилівської трагедії». Ця хоругва буде пам’ятним знаком, символом любові до спочилих, які стали невинними жертвами професійної недбалості. Прийшли цілі родини. Дівчинка років чотирьох тримає в руці маленьку жовту квітку. Вона ще не зовсім розуміє що саме тут відбулося, але знає, що тут загинув її дідусь.
Після освячення хоругви та поминальної панахиди священик виголосив проповідь. Розпочав словами: «Здавалося б, час лікує, але ні. Люди, які дорогі нашому серцю завжди будуть жити. Щоб любити тих, кого немає, люди збираються в цій каплиці та серцем намагаються з’єднатись зі своїми рідними».
Опісля родичі постраждалих співали поминальну пісню за невинними жертвами Скнилівського летовища. Пісню-молитву«Ангеле мій» написав один із тих, хто в той день втратив найрідніших людей. Словами пісні люди крізь сльози просили прощення у тих, кого вже нема. Автор пісні: «В кожної людини свій ангел охоронець, а в нас їх аж 77. Вони літають тут та відчувають біль наших сердець».
Після цього поминальна процесія вишикувалась в колону та почала повільною ходою рухатись до місця аварії, де сьогодні стоїть меморіальний комплекс «Сегмент пам’яті».
Як тільки процесія дісталася до меморіалу, то розпочалася справжня злива. Родичі загиблих поклали квіти та запалили лампадки на міні-кладовищі.
На поминальній службі був міський голова Львова Андрій Садовий. Він сказав: «Сьогодні Львів у скорботі. Сьогодні плаче небо, адже це 77 душ, сотня поранених. Це, безумовно, найбільша трагедіяцього століття». Він наголосив, що трагедія сталася не за його каденції, але він все ж таки просить вибачення у людей за те, що вони втратили близьких: «Ми просимо прощення від імені влади за те, що не захистили, за те, що не вберегли».
Згодом на запитання про те, чи доцільно переносити пам’ятний комплекс, Андрій Садовий відповів: «Монумент перенесуть неподалік». Також мер сказав, що таке рішення зумовлене вимогами підготовка до Євро-2012, хоча остаточного рішення стосовно цього питання ще не прийнято.
Зі слів Андрія Садового, влада нібито визначила можливе місце для меморіалу, але про це ще говорити рано. Поки що можна сказати, що пам’ятник (у вигляді семиконечної зірки, кожне вістря якої вказує на одинадцять надгробків) перенесуть з місця падіння літака ближче до каплиці. Саме тут, де нині розташований пам’ятний комплекс, планують звести новий термінал аеропорту.
Керівник громадської організації «Скнилівська трагедія» Стефан Козак не надто задоволений такою ситуацією. «Ми зробили головне – увіковічнили пам'ять про загиблих», – сказав він. Стефан Козак також зазначив, що перенесення «Сегмента пам’яті» через реконструкцію аеродрому до Євро-2012 сприйме нормально, але тільки тому, що це є необхідністю. Стефан Козак переконаний у тому, що, замість таких суперечок,краще було б виплатити усю компенсацію родичам загиблих.
Серед родичів постраждалих різні думки з приводу перенесення меморіалу. Так, львів’янка Ольга вважає, що це правильно, адже ходити до пам’ятника дуже далеко, але її думку розділяють не всі.
Загалом люди не особливо охоче ділились своїм горем, натякаючи на те, що влада залишила їх наодинці з трагедією ще вісім років тому. Люди розчарувались у правосудді і не розуміють, чому за смерть їхніх близьких так ніхто й не відповів.
Анастасія Долинна розповіла, що в цій трагедії вона втратила доньку Галину. Донці було 31 рік. У її смерті вона винить державу. Жінка впевнена, що винні і організатори, і льотчики, і чиновники. На питання про матеріальну компенсацію пані Анастасія посміхається й відповідає, що виплачена на той час сума була просто мізерною. Нинішній мер закликав постраждалих звертатися в разі потреби, але жінка не планує цього робити, адже переконана – це лише порожні слова. Щодо можливого перенесення меморіалу, то Анастасія Миколаївна запевняє: «Влада робить що хоче. Якщо меморіал перенесуть, то буде вже не те».
