На початку червня бійці 12 роти 24 окремої механізованої бригади спинили потяг з контрабандною, що прямував на окуповані території. Серед вантажів у 52 вагонах були – будівельний ліс, вугілля та металеві конструкції. Отож, торгівлю з окупованими територіями ми поспілкувались з Тарасом Гривулом, заступником командира мінометної батареї по роботі з особовим складом 24-ї окремої механізованої бригади.
Розкажіть докладніше про це резонансне затримання потягу?
Ситуація розвивалась не один день. На передовій стоїть рота. Ближче до бойовиків вже нема нікого, трохи пройти і буквально можеш ступити на ворожу територію. Саме 12 рота протягом тривалого часу подавала заявки на колоди для облаштування бліндажів. Ті колоди використовуються, як облаштування стін, щоби не осипалась земля, та як перекриття.
Отож, чекають вони на цей вантаж, чекають, а тут бачать потяг саме з такими колодами, як потрібно. Ми вже не один бліндаж збудували, тож можемо чітко сказати, що це ліс, так би мовити, військового призначення. Насамперед за товщиною колод та довжиною стовбурів. Саме така довжина, що треба для перекриття бліндажа.
Потяг йшов з тилу і теоретично наші солдати могли б не звертати на нього увагу, однак він був зупинений для перевірки документів. Одразу з'ясувалось, що «папери» підозрілі. Ліс за чіпами на колодах – з Полтавської та Чернігівської області. А в документах на вугілля зазначено, що воно експортується з Америки. Був також якийсь умовний дозвіл пункту фіскальної служби в Красному лимані, однак в Луганській області діє заборона військово-цивільної адміністрації щодо торгівлі з окупованими територіями.
Важливо також зазначити, що на окупованій території нині активно укріплюють оборонні споруди. Терористи інтенсивно копають окопи, будують бліндажі.
Ми це все добре знаємо, все бачимо, тому зупинка потягу з лісом, що прямував в «лнр» була радше емоційною реакцією. Попередньої розвідки не було, однак ми однаково контролюємо переміщення вантажів. Власне, це був прояв інстинкту самозбереження: якщо ми пропускаємо вантаж військового призначення на територію терористів, то ми діємо проти себе. Це як дозволяти провозити зброю, робити вид, наче так і має бути.
Окрім лісу, що ще було у вагонах? Чи був вантаж цивільного призначення?
Також в вагонах були металеві конструкції з бірками Метінвесту, а це Ріната Ахметов. Яке їх призначення нам не відомо. Однак це не обов’язок солдатів переглядати кожен вагон чи порпатися в документах.
Після затримання потягу були численні заяви, що саме цей ліс везли на шахти. Навіть якщо це так, я не розумію, чому наш український ліс повинен йти на лнрівські та днрівські шахти, вугілля з яких вивозиться насамперед в Росію.
Для тих територій владою першого рівня є Геннадій Москаль, а тоді вже інші різні інстанції. Є заборона торгівлі з окупованими територіями. Це стосується як автомобільного, так і залізничного сполучення. І на Луганщині у цьому плані більше порядку, на відміну від Донецької області. Тут намагаються дотримуватись відповідної військовим умовам поведінки. Натомість на Донеччині, як мені відомо, існує багато тіньових схем. Так можна провести що завгодно.
Яка була реакція керівництва Збройних сил України на зупинку потягу?
Безпосередньо командир батальйону був на нашому боці. Однак цікаво, що першими дорікати нам стало міліцейське начальство. Були доброзичливці з інших силових структур, котрі не говорили прямо, однак намагались переконати, мовляв, "може солдати не зорієнтувались", "можливо це для нас все везли". Тобто, вони намагались зробити із солдатів, котрі затримали потяг, "дурнів".
До слова, після затримання потяг відігнали на станцію, де, як мені відомо, він перебуває по сьогоднішні: Служби безпеки України проводить розслідування.
Це одиничний випадок контрабанди чи слід говорити про канал для контрабанди?
Здається, це одна з двох залізничних гілок, з допомогою яких відбувається переміщення товарів на окуповану територію. Причому нині хлопці пропускають потяги з вугіллям. Ситуація така – частина потягів йде з вугіллям на територію України, а інша перевозить вугілля на окуповану територію. Пояснюють, що це різні марки.
Відправити просто так потяг – не кожен має такі можливості і такий адміністративний вплив. Однак закінчитись усе це може певними радикальними діями, адже коли не діють нормальні правила, то так найчастіше і стається. При цьому не слід відкидати, що можуть спрацювати групи ідейних сепаратистів, вчинивши підрив на території, яку вони ж і контролюють. Ми їх так і називаємо - "ідейні". Вони майже всі вибиті, однак їм двічі вдавалось підривати ту колію. Знову ж таки, можливо, що у когось із наших увірветься терпець. І знаєте. Я з розуміння до цього поставлюсь.
Яке ваше ставлення до законопроекту "Про товарно-сировинну блокаду окупованих територій", котрий планують прийняти у ВРУ?
Законопроект про блокаду підтримую на сто відсотків. Я не бачу жодного логічного аргументу проти такої блокади. Ми власними руками годуємо, торгуємо з ворогами, а потім дорікаємо, що війна затягнулась.
Нам потрібно або воювати, нормально, без звірства, або ж ми продовжуємо прикидатись то ворогами, то друзями. Як на мене, однозначно є зацікавлені у тому, що б ця «мутна» обстановка зберігалась. Це ті, хто має пряму фінансову вигоду.
Противники такої блока кажуть, що на окупованих територіях теж українці, котрих не можна приректи голодну смерть.
Ну. Що можу сказати. Я їм співчуваю, однак ми в стані війни. Ці люди можуть переїхати на підконтрольну українській владі територію. Вони будуть отримувати незначну матеріальну допомогу. Адже саме вони мають бути зацікавлені в найскорішому завершенні війни, бо тільки тоді вони зможуть повернутись до нормального життя на свої рідній землі.
Тим часом продовжуючи торгувати з окупованими територіями, ми лишень поглиблюємо проблему, так би мовити, дозволяємо ворогові на українській землі пустити ще глибше коріння. Тобто це не щира гуманітарна допомога, а лише намагання прикритись проблемами людей задля власної наживи. Путін також присилає гуманітарні конвої з невідомим вмістом. Однак під видом турботи і гуманітарки прибуває нове озброєння. Це майже той самий випадок.
А як щодо переміщення людей - окуповані території – Україна і навпаки. Люди виїжджають як за продуктами, так і за адміністративними послугами: отримати довідку, зареєструвати новонароджених дітей, отримати пенсію.
Скажу більше. Є випадки, коли члени "ополченія", зазнавши серйозної травми – ампутація руки, ноги – оформляються на українській території. Їм виробляють в лнр-днр документи про побутову травму. Потім в Україні вони оформлюють пенсію, котру отримують з українського бюджету. Але нехай так і буде. Це мізерний процент, можна заплющити очі, якщо. Звісно, нема крові на руках.
Те саме і з торгівлею «авоськами», котрі люди возять на окуповані території. Це маленька крапелька проти «вагонної» контрабанди..
Насправді закон про товарно-сировинну блокаду окупованих територій мав би виконуватись таким чином, щоб були заблоковані серйозні поставки. Однак ніхто не буде зупиняти людей, котрі перевозять продукти в торбах. Це така потворна реальність, котра неминуча в реаліях війни та окупації. Можливо, хтось наживається і на цьому, однак іншим варіантом є лише замінувати усі дороги й насправді намертво стояти, нікого не пропускаючи.
Далі буде.
Розмову вів Сергій Бобра.
