Слухай онлайн
Політика

Як зробити так, щоб знімок не був останнім

Експерти-практики вчили журналістів, як працювати на війні і повернутися живими.

До останнього часу мало хто в українській журналістиці свідомо обирав для себе амплуа військового журналіста. Але і ті, хто писав про війну і військові конфлікти, як-от Андрій Цаплієнко, навіть не могли подумати, що їм доведеться працювати в реаліях воєнного часу тут, в Україні. «Ніколи не думав, що буду працювати в своїй країні у бронежилеті», - зізнався свого часу він на одній зустрічі зі студентами.

Втім, нині журналістів в зоні бойових дій достатньо. Ризикують вони не менше, аніж військові – «акули пера» вже побували і на лікарняних "койках" з пораненнями, і в полоні. Про те, як зменшити ризики, максимально уникнути небезпеки, правильно поводитись з тими, хто довкола, і попри все якісно виконувати свою роботу, журналісти часто здогадуються інтуїтивно. Факультети журналістики не готують до мінометного обстрілу чи полону, а з курсів БЖД, які і досі читаються у вишах, можна згадати хіба правила накладання джгута. Не кожна редакція може похвалитися тим, що забезпечує своїх репортерів необхідним захисним спорядженням. Зрештою, непоодинокі факти того, що журналісти вирушають на Схід не завдяки, а всупереч редакційним настановам. Чого в цьому більше – жадоби до пригод, одвічного прагнення журналіста зняти безсмертний сюжет, почуття відповідальності за те, що відбувається в країні?

Зрозуміло одне, журналіст, в крові якого відсутній авантюризм, навряд чи відправиться в зону бойових дій. Важливо, щоб цей запал підкріплювався практичними знаннями: глибокими, але чіткими і структурованими. Грудневий тренінг Інституту масової інформації для журналістів, що планують працювати в зоні АТО, засвідчив: медійники прагнуть таких знань.

«Тренінг проводили практики – як журналісти, так і військові та медики. Відповідно, вони змогли розповісти про практичні аспекти,а не якусь теорію, передати свій досвід і розповісти ті чи інші речі, які особисто пережили, чи про труднощі, із яким стикнулися», - зазначив журналіст-телевізійник Тарас Зозулінський.

Він переконаний, щонайефективнішим способом навчання є детальне, аж до нюансів і дрібниць, проговорення реальних історій, які можуть трапитися в зоні бойових дій, спільні пошуки шляхів їх вирішення.

З цим погоджується ще один львівський учасник тренінгу – журналіст одного з інтернет-видань Володимир Рихліцький: «Корисними були історії з практики спікерів. Про те, що інколи пачка сигарет може вирішити набагато більше, ніж купа паперів і дозволів з Міноборони, або що найбезпечніше триматися поряд із командиром, чи про те, що 20 граммів джину допомагає не отруїтися тією їжею, якої організм не сприймає і до якої не звик». Він жартує: «Під час тренінгу зрозумів, що військові на війні поводяться зовсім інакше, ніж у мирний час, тому без порад професіоналів, зважаючи на мою допитливість, зі мною щось трапилося б у перші кілька днів».

Журналісти зізнались, що навички надання першої медичної допомоги, формування аптечки та підбір ліків – знання, які нібито не нові, але варті уваги. «Багато чого із надання першої медичної допомоги я вже знав, але часто буває так, що людині погано, а жодних засобів під рукою немає. Тому неймовірно корисно було дізнатися, як можна надати допомогу підручними засобами. Приміром, розпороти сорочку і нею перебинтувати переламану руку. Чи те ж саме зробити зі штанами, щоб зупинити кровотечу при пораненні в ногу. Поради при транспортуванні поранених. І золоте правило про те, що при пораненні найперше потрібно «перекрити кран» (зупинити кровотечу), неважливо чим. Це рятує життя», - зауважив Володимир.

Поради експертів можуть стати у нагоді не тільки журналістам. Наприклад, перед поїздкою до зони бойових дій варто ретельно переглянути контент своїх сторінок у соціальних мережах і прибрати звідти інформацію з будь-яким політичним забарвленням. Треба постійно повідомляти надійній людині де ви є, ретельно вивчити карти місцевості, куди збираєтеся, план міста, зовнішній вигляд основних споруд, але в жодному разі не можна брати з собою плани і карти.

Медійники зійшлися на думці, що заняття на полігоні були дуже потрібними, бо створили атмосферу, близьку до бойових дій. Щоправда, не всі змогли максимально повно попрактикуватися в польових умовах, але вражень від заходу це не зіпсувало: «Нам ретельно і доступно розповіли про те, що може знадобитися в зоні АТО. Навчили, як зробити так, щоб зроблений знімок не був останнім».

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...