Кремль використав надзвичайно сприятливе вікно можливостей. Кон’юнктура моменту була максимально сприятливою для Москви – й несприятливою для Києва.
Припускаючи, що оперативне втручання, ймовірно, могло би змінити перебіг подій, політичний оглядач із Криму Павло Казарін в коментарі «Гал-інфо» зазначив, що покладати відповідальність за втрату Криму лише на Турчинова та керівників силових відомств не варто.
«Слід розуміти, в якій обстановці проходила анексія півострова. В Україні відбулися події, які дехто продовжує трактувати як повалення законно обраної влади. Можна сперечатися про формулювання, але де-факто на кінець лютого 2014 року утворився вакуум влади, вакуум керованості. Колишнього президента немає, нового немає. Тому зрозуміло, що українські військовослужбовці, командування українських частин мали цілком обґрунтовані сумніви щодо легітимності нової влади. Я не думаю, що в того ж Турчинова була вся повнота важелів, управлінських механізмів, щоби запустити одним розчерком пера всю військову машину», – сказав він.
За інформацією Павла Казаріна, Турчинов віддавав наказ на відкриття вогню у відповідь українським частинам в Криму, але вони не відкривали вогонь.
«Вони не виконували наказ, сумніваючись в легітимності повноважень чиновника, який їх дав. Тому я не перекладав би всю повноту відповідальності саме на офіційний Київ. Я можу уявити сумніви, які були в голові кримських військових. Тому тут справа не лише в нерішучості Турчинова, але й нерішучості військовиків на місцях», – зазначив політичний експерт.
Павло Казарін наголосив, що «вікно можливостей» для здійснення анексії було дуже обмеженим.
«Цей правовий вакуум, який існував кілька тижнів, був єдиною можливістю для Росії, щоб здійснити операцію. Адже щойно легітимність нової влади була б підтверджена, не підпорядковуватися її наказам означало б пряму зраду. А так командири могли себе заспокоювати думками: «А хто такий Турчинов? Хто такі ці нові люди, які віддають нам накази?», – зазначив Павло Казарін.
Міркуючи на тим, чому українці не зустріли «зелених чоловічків» в Криму вогнем, політичний експерт провів аналогію із вторгненням росіян в Прагу в 1968 році.
«Коли розмовляв із колегами з Чехії, вони стверджували, що безкровна анексія Криму їм нагадує 1968 рік. Коли СРСР вводив війська до Чехо-Словаччини, чеська армія не відкривала вогонь. Вони кажуть: це був 1968 рік, з 1945 року минуло лише 23 роки, була сильною пам’ять про те, як радянський солдат звільняв країну від німецько-фашистських загарбників. Й коли 1968 року відбулось вторгнення в Прагу, вони не могли повірити в те, що це відбувається.
Й от магія цифр. В 2014 році теж минуло 23 роки, відколи Україна здобула незалежність. І так само уявити, що Росія буде вводити регулярну армію на територію суміжної держави, було дуже складно. Багато хто довго не міг усвідомити настання нової реальності. Що Росія з близької й спорідненої за багатьма відношеннями країни перетворюється на країну-агресора.
І чехи мені сказали: ти знаєш, в 1968 році чеська армія не стріляла, але наступна армія, за 2-3 роки, вона б відкривала вогонь. Так і тут: українська армія не відкривала вогонь на початку 2014 року, але коли аналогічна ситуація почала розгортатися на Донбасі, вона почала чинити спротив», – розповів Павло Казарін.
Політичний оглядач зазначив, що анексія Криму позбавила українців ілюзії.
«Крим став розплатою за пострадянський стереотип, за впевненість, що війна у сучасному світі є неможливою, що прямої агресії не може бути тому, що її не може бути. Це була ломка уявлень про старе».
