19 квітня 1922 року – день народження Еріха Хартманна, найрезультативнішого льотчика Другої світової: 1404 бойових вильотів, 352 збиті літаки противника. Позивний «Карайя 1», прізвисько у друзів (через зріст) – Buba («Малий»)
Коли його нагороджували Залізним хрестом – відмовився здати зброю, заявивши, що якщо треба здавати браунінг, то йому «до лампочки» і нагорода, і «вождь», який збирається її вручати. В партію не вступав і до «партійців» ставився насмішкувато.
Син однієї з перших у світі жінок-льотчиць «валяв» чужі літаки, наче грався в іграшки – без злоби і з вічною посмішкою. Свого першого літака збив 20-річним юнаком, «крайнього» - 8 травня 1945 року, вже після офіційного проголошення завершення війни. Збивши чужого літака і приземлившись на роздовбаний снарядами аеродром, здався американцям – проте його передали Москві згідно Ялтинських домовленостей.
Персонаж з архідивною для страшного часу долею: радянський (не міжнародний!) суд не знайшов жодної зачіпки, щоб звинуватити солдата у військових злочинах – у вироку прозвучало звинувачення у… «порчє соціалістічєского імущєства на большую сумму».
На батьківщину, до дружини Урсули повернувся тільки 1955 року, урядом ФРН був залучений до розбудови Бундесверу і став першим комеском JG 71 «Ріхтгоффен». З армії пішов лише 1970 року – та й то через те, що інакше, аніж «лушпайками» не хотів називати нові винищувачі, які надійшли на озброєння. Після того був авіаінструктором і учасником чисельних авіашоу.
Еріха Хартманна не стало 1993 року, а 1997-го він реабілітований судом в Росії – як «засуджений за незаконними підставами».
Андрій Кравець (м. Черкаси)
