В ефірі програми «Ігри розуму» на радіо «Львівська хвиля» психотерапевт Мар’яна Франко розповіла ведучій Євгенії Науменко про те, як формується самооцінка, звідки вона береться, чи можна її змінити та як вона впливає на кожного з нас.
Хто я?
«Самооцінка твориться. Дитинка, яка приходить на цей світ, чи знає вона щось про себе. Правильно – не знає. Тож, самооцінкою можна вважати те, що нам колись пояснили, це те, що ми колись зчитали з відношення до нас. А згодом прийняли як факт. Зокрема дітки маленькі сприймають усе, що довкола них відбувається як факт, зокрема і відношення до себе. Таким чином формується наша самооцінка: розуміння того, хто ми, що ми можемо, а що нам не вдається».
Самотрансформація
«Зміна та формування самооцінки відбувається переважно років через 20, коли людина навчається раціонально порівнювати себе з іншими. Тобто у старшому віці, коли наш мозок стає більш зрілим, тоді ми вже можемо підключати раціональний аналіз і можемо здорово порівнювати себе з іншим. У цьому віці приходить усвідомлення того, що картинка, яку нам малювали з дитинства, не співпадає з тією, яку ми помічаємо за іншими людьми. Наприклад, комусь вдається якась справа, а нам розповідали, що це щось неможливе і нам не під силу».
Дискомфорт
«Як наслідок людина починає відчувати дискомфорт, який достатньо сильно нами керує. Переважно це починається ще у підлітковому віці, коли діти пробують пробувати свої сили всупереч тому, що говорять їм батьки. І це можна трактувати як хороший зміст у підлітковому віці».
Я нездара – це нездорова самокритика
«Якщо говорити про самооцінку з психологічного та практичного погляду, то вона може бути диференційована – здорова або слабо диференційовано, або недиференційована – монолітна. Людина може мати якусь одну або усі форми самооцінки водночас.
Диференційована – це про ту, за якої людина оцінює себе за якимись діями, проявами. Наприклад, я можу собі сказати, що мені це добре вдається – я розуміюсь у математиці, проте українська мова для мене складніша у вивченні. Або, до прикладу, я впевнено виступаю перед публікою, водночас мені складно спілкуватись з людиною в інтимній обстановці. Такі меседжі говорять про здорову самокритику людини.
Інша справа, коли людина говорить, мовляв я нездара, яка ні на що не здатна. Це вже недиференційована, за якої людина сприймає себе як тотально погану. Інша крайність – це не усвідомлення того, що в реальності нам щось може вдаватись, а щось – ні. Це вже про тотально хорошу. Тому думаючи, що «я все зможу», перешкоди на шляху досягнення цілей та невдачі можуть призвести до того, що самооцінка не втримається як тотально хороша і людина ризикує запасти у яму тотально поганої самооцінки. Це призводить до внутрішніх страждань, але для кожної особистості самооцінка є дуже важливою».
Маєте проблеми з самооцінкою? Ні? Тоді ми йдемо до вас!
«Якщо ми не говоримо певні зовнішні обставини, які змусили людину звернутися (переживання горя, підтримка, подолання наслідків психологічних травм), то переважно у терапії ми стикаємось з тим, що корінь проблеми лежить у самооцінки.
Можу назвати цифру 90% - це та кількість людей, яка потребує допомоги щодо вирішень проблем з самооцінкою. Якщо ви скажете, що у вас нема проблем з самооцінкою, то варто просто ще раз добре пошукати.
Якщо людина звернулась до психотерапевна з наміром змінити щось у своєму житті, то ми працюємо з тим, що людині підвладне з тим, на що людина має реальний вплив. І тоді є великі шанси віднайти ресурси, які вона не використовує. А люди часто не помічають свої гарні сторони, свої переваги – і це теж важливе питання, чому так відбувається. Адже розвиваючи свої сильні сторони, віднаходячи внутрішні ресурси – можна покращити своє життя».
Як попри зовнішній тиск змінитись?
«Варто розуміти, що самооцінка – це про те, як людина оцінює себе, зокрема свої якості загалом і при цьому керуючись власною системою оцінювання. Своєю чергою, яку ми завжди формує зі свого середовища.
Тож для того, аби змінити самооцінку нам варто потрапити у нове середовище, яку по-новому подивиться на вас і скаже: «О, дивись, а знаєшся на цьому, тобі це під силу». І тоді нам це дійсно вдавалось Пригадаймо, коли наша самооцінка суттєва змінювалось. Переважно це відбулось саме тоді, коли ми потрапляли в абсолютно нове оточення».
Пошук триває
«Коли нам говорять про нас одне, а ми наче десь на підсвідомому рівні здогадуємось, що це, напевно, неправда, то нам стає дискомфортно. Така людина не може заспокоїтись і продовжує пошук».
Як цьому зарадити читайте завтра на Гал-інфо за тегом #Львівська_хвиля
