Сесійна зала Львівської обласної ради 13 березня нагадувала поле бою сил добра і зла. От тільки в розумінні кожного добро і зло є різним. В сесійній залі виплеск ендорфіну, тестостерону та кортизолу просто зашкалював. Хтось хвилювався, хтось забув слова, а хтось добивав вже лежачого.
У новому залі для преси, де встановлено плазмовий екран, на який виводять все, що відбувається в сесійній залі, люди жартували, що бракує попкорну та коли для більш відповідної атмосфери перегляду чергового блокбастеру. Також бракувало музичного супроводу, що підкреслював би гострі моменти, драматизм та вирішальну мить.
Безумовно, побувавши на сесійному засіданні будь-який письменник отримає масу ідей для написання бестселеру. Тут наче у Віндзорському палаці панують змови, інтриги, колуарні перешіптування та, зрештою, повалення тирана. Тирана обрали дуже просто за ознакою провладної орієнтації.
Але повернімося до поля бою. В сесійній залі під час обговорення звіту про виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку Львівської області за 2011 рік буквально летіло пір’я та роги. Депутати не скупилися на запитання чиновникам Львівської ОДА і, звичайно, ж – на критику на адресу доповідачів.
В президії в цей час спостерігалася німа сцена. Голова Львівської обласної ради та його заступники незворушно сиділи на своїх місцях та намагалися встежити за регламентом, хоча це й не завжди вдавалося. А голова Львівської ОДА Михайло Костюк, якого депутати пізніше заклеймують недовірою, на підсвідомому рівні намагався подолати власних демонів, ковтаючи всі образи на свою адресу.
Цікаво, що депутати обговорювали голову Львівської ОДА так наче його взагалі в залі не було, а він у цей час здавався ще одним стороннім спостерігачем. Чиновники, чи то зі страху, чи то через незнання плуталися у словах, дратували депутатів некрасивою мовою та заледве читали з листочків. Словом, важко було розгледіти в їхніх звітах той професіоналізм, про який невпинно і невтомно розповідав голова Львівської ОДА
В обговоренні звіту, який, відверто кажучи, на мене, на людину без економічної освіти, справив зовсім трагічно-плачевне враження, не було окреслено жодної конкретної дії. Як виправляти ситуацію? Як вивести Львівщину з економічних аутсайдерів регіонів України? Відповіді нема. «Голі цифри» на фоні «голого популізму»…
Опозиційні сили на критику з цього приводу були вельми щедрі. Голова фракції ВО «Свобода» Ірина Сех намагалася навести економічне обґрунтування недовіри. Голова фракції «Фронт змін» Степан Кубів, поборовши власних демонів, обґрунтовував законне підґрунття недовіри. Олесь Старовойт, який виступав не як депутат від «Нашої України», а як мешканець області, доводив емоційне підґрунтя недовіри, заявивши, що у Львівській області людям Президента не місце.
Здивував і рухівець Василь Куйбіда, який, як правило, не активний на сесії. Цього разу його виступ був палким та емоційним. Він заявив, що центральна влада та Президент не тільки не легітимні, але й нелегальні, а отже нелегалом на Львівщині є й ставленик Президента.
Були креативними й регіонали. Голова фракції Ігор Грещук, будучи неодноразово засвистаним у сесійній залі, на цей відправив «у клітку до левів» регіонала Олександра Сендегу, якому також доводилося бувати в ролі голови Львівської ОДА. І сталося диво – Сендегу вислухали і навіть жодного разу не вигукнули «Ганьба!». Сам же Грещук десь в коридорі ради обговорював положення «п’ятої точки» свободівки Ірини Сех. Щоправда, чому регіонал задивляється на «п’яті точки» свободівок – це вже інше питання.
У своєму виступі, який, варто зазначити, справив враження і на сторонніх спостерігачів, Сендега пропонував мудре вирішення всіх бід – проковтнути образи, перегорнути сторінку та сісти за стіл переговорів. Він не зняв відповідальності із голови Львівської ОДА, але й вказав депутатам на те, що вони також несуть відповідальність за ситуацію в регіоні.
«Якщо депутати говорять про переслідування, то візьміть це до уваги. Ви ж маєте всі важелі. Розберіться із ситуацією, і це оцінять люди», – звернувся він до Костюка, а в депутатів регіонал попросив дати голові ОДА час для того, щоб все зважити.
Після обговорення наважився на виступ той, кого судили. Однак, прохання Костюка про виступ депутати зустріли ненавистю та криками, що не бажають слухати того, хто відмовився звітувати перед громадою.
Олег Панькевич знову перетворився на царя Соломона. Костюк виступить і крапка – таке рішення головуючого на сесійному засіданні.
Морально поранений Костюк знайшов у собі сили вийти за трибуну. З його виступу випливало те, що за всі економічні поразки в області повинні відповідати керівники управлінь та заступники голови ЛОДА, які працювали у 2011 році. Те що відбувалося далі в сесійній залі Костюк переживав вже у своєму кабінеті.
Підсумком стало таємне голосуванняв ході, якого 74 депутати висловилися «за» недовіру голові Львівської ОДА. Проти проголосувало 20 депутатів, 9 - утрималися, 1 бюлетень був недійсний. Голосували 104 депутати. Щоб набрати дві третини голосів для відставки, потрібно було понад 76 голосів «за». Попри таємність голосування депутати від ВО «Свобода» та «Фронту змін» демонстрували свої бюлетені на теле- та фотокамери журналістів.
Одразу після цього, Костюк закликав журналістів на прес-конференцію. Голова Львівської ОДА з’явився перед журналістами щасливий та задоволений, постійно посміхався та запевнив, що з посади через «голий популізм» йти не збирається. Зате він заявив, що пишається свободою слова на Львівщині, адже журналісти висвітлювали його недовіру так, як вважають за потрібне.
Однак, слухати мудру пораду Олександра Сендеги він, схоже, не став і у відповідь на депутатську недовіру палко критикував депутатів, звинувачував у веденні нечесного бізнесу. Окрім того, він ще й назвав депутатів «політичними аутсайдерами» та «негідниками».
На запитання, як же далі він працюватиме із «негідниками», які до того ж йому недовіряють, голова Львівської ОДА сказав, що буде виконуватиме обов’язки, які делеговані йому главою держави.
«Моя робота із депутатським корпусом полягає у тому, щоб координувати дії та формувати обласні програми. Роботі депутатів оцінку дадуть мешканці області, які голосували за них», – зазначив Михайло Костюк.
У черговий раз наголосивши на потребі конструктивної співпраці, він депутатам, хоча, якщо чесно, зробив це у досить специфічний спосіб: «Але якщо в сесійній залі не буде конструктиву, то я звертатимусь до Кабміну, щоб вони допомогли цей конструктив знайти».
Варто зазначити, що ЗМІ в цей час тріумфували, адже так за наші права ще ніхто й ніколи не змагався. Депутати через порушення тієї ж свободи слова (одна з причин) «втулили» голові недовіру, а голова своєю чергою пишався свободою слова на Львівщині та апелював до неї.
Незрозумілим залишається й ще один момент, а саме, чому опозиція так втішилася з результатів таємного голосування, адже до повної недовіри їм забракло кілька голосів. Депутати мали б розуміти, що підсумковий результат не дав змоги покласти об’єкт критики на лопатки, а, скоріше, легенько вдарити його нижче пояса.
То як же закінчилася битва між ангелами і демонами у Львівській обласній раді? Обидві сторони рапортують про свою перемогу або не поразку. У політиці так буває. У взаємних звинуваченнях, натяках на кримінал чи залякуваннях годі дійти якогось ладу. Скидається на те, що у кожного свої ангели і демони, своя правда, яка насправді губиться у потоках бруду, взаємних образ, популізму та постійної брехні...
Анна Новик.
Фото - dreamworlds.ru
