Слухай онлайн
Культура

“Бібліотека Стефаника - це стратегічний об’єкт”, - Андрій Гречило

У лютому в Національній науковій бібліотеці ім. В. Стефаника пройде конкурс на обрання нового керівника установи. Свою кандидатуру на цю посаду подало лише двоє осіб.
Фото: Марія Шевців, Гал-інфо

Один з кандидатів - доктор історичних наук Андрій Гречило. На підтримку цього провідного наукового співробітника Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України вже виступило чимало видатних українських науковців, професорів, письменників та діячів. Позитивну рекомендацію і пропозицію обрати його на цю посаду склав відомий фізик-теоретик Ігор Юхновський.

Про бачення майбутнього бібліотеки Стефаника, про докорінні зміни в її функціонуванні, а також про заохочення молоді до сфери науки читайте у розмові журналістки Гал-інфо з Андрієм Гречилом.

Вас офіційно зареєстрували як кандидата на посаду директора бібліотеки Стефаника. Що вам відомо про іншого кандидата?

Прийом документів вже закритий і, наскільки я поінформований, є ще один кандидат - це особа, яка зараз виконує обов’язки генерального директора Бібліотеки, один із заступників, Василь Ферштей. Він є кандидатом педагогічних наук. Вперше я побачив його лише в грудні 2017 року, тому про нього нічого сказати не можу.

Які докорінні зміни плануєте запровадити у бібліотеці Стефаника на посаді керівника цієї установи?

Зараз є дуже багато нарікань, і в бібліотеці Стефаника, і частково в інших львівських старих бібліотеках, що люди їх не відвідують. Це така собі версія, що народ у нас неправильний і не зовсім добре ставиться до бібліотек. Однак, ви знаєте, що недавно відкрили нову бібліотеку УКУ, там цілий комплекс, і люди масово ходять туди на екскурсії. Керівництво навіть мусило вживати певні заходи, вводити спеціальні абонементи чи квитки, щоб обмежити наплив. Тому я вважаю, що проблема не в людях, а у якості надання відповідних послуг. Будь-який читач, який потрапляє у бібліотеку, хоче отримати необхідну літературу чи інформацію максимально швидко, а не бігати по місту в її пошуках чи чекати годинами, поки йому принесуть необхідні видання. Саме в цьому полягає проблема - в доступі до інформації.

Якщо мова іде про будь-яку бібліотеку, то у сучасних умовах перше знайомство з нею відбувається через інтернет, а саме через веб-сайт. Якщо сайт бібліотеки поновлювався дуже давно, тобто був мертвим впродовж багатьох років, у людей виникає певна недовіра. Тому перше, що треба обов’язково змінювати у бібліотеці Стефаника - це веб-сайт. Він повинен бути максимально насичений інформацією про її діяльність, про ті послуги, які бібліотека надає та про роботу окремих відділів.

Бібліотека є науковою установою, тому в тому числі повинна бути розписана актуальна її структура. По кожному відділу мав би бути зафіксований конкретний доробок кожного наукового співробітника. Адже вони працюють над різними темами, а кінцевим результатом є публікація чи монографія. Особливо цінними є ті, що стосуються бібліотечної сфери, різноманітні бібліографічні довідники тощо. Якщо вони виходять тиражем 20 або 100 штук, то до рук читача їм складно потрапити. Такі матеріали потрібно обов’язково викладати, представляти доробок і давати інформацію читачам.

Які основні проблеми функціонування Бібліотеки можете зараз виділити?

У попередніх інтерв’ю я наголошував - великою проблемою бібліотеки є те, що вона розташована у багатьох приміщеннях. Є аж 10 корпусів, розкиданих по місту. Коли мова йшла б про два-три основних корпуси, то нехай, але всі ці приміщення є фактично пристосованими. Тобто вони не будувались під бібліотечну функцію. А ми все-таки живемо у 21 столітті і треба думати про майбутнє. Мова йде про чисті, сухі сховища з відповідними кліматичними умовами. Так, взамін за те сховище, яке розташовувалось у костелі Єзуїтів, місто дало бібліотеці приміщення далеко на вул. Авіаційній. Є певні нарікання, що там холодно і некомфортно працювати. Треба цю проблему вирішувати і думати про будівництво нового корпусу бібліотеки, слід переглянути документацію, яка напрацьовувалась ще у 90-ті роки. Я пам’ятаю, що Лариса Крушельницька (багаторічний директор Бібліотеки  з 1991 р. - ред.) ознайомлювала мене з досить цікавими проектами, які передбачали будівництво нового корпусу біля старого і поєднували з вежою на Цитаделі, яка була віддана для сховищ бібліотеки.

Зараз з’явились певні перекручення моїх слів, хтось чомусь вирішив, що я сказав перенести окремі збірки саме у це сховище, вежу Цитаделі. Мова йшла абсолютно не про це, а про перегляд доцільності використання цього проекту, 20 років все-таки минуло, можливо треба поновити документацію, можливо шукати інші шляхи побудови нового корпусу.

У цьому новому корпусі, окрім сховищ, мали б бути сучасні експозиційні та читальні зали, придатні для різних напрямків. Адже це не тільки книжки, це вже й нові види джерел інформації - аудіо та відеоматеріали, які присутні у всіх сучасних бібліотеках.

Є низка інших проблем, пов’язаних із бібліотекою. За останні роки кількість наукових співробітників скоротилась із 99 до 62 осіб. Якщо так буде і надалі, то ще через 5 років там може нікого не залишитись. А мова йде про те, що кадри повинні бути кваліфікованими. Це науковий заклад, тут необхідні і знання, і досвід роботи у конкретних напрямках, тому досвідчені  кадри однозначно повинні бути збереженими. Разом з тим, треба приваблювати молодь, щоб йшла займатись науковою діяльністю, і зокрема, бібліотечною справою. Наукова діяльність в такому закладі, мабуть, не повинна обмежуватись виключно бібліотекознавством, тому що є різний характер збірок.

Якщо мова йде про збірки з мистецтва, збірки рукописів, наявний дуже великий матеріал, який, перш за все, мав би стимулювати розвиток спеціальних історичних дисциплін. Палеографія, фалеристика, сфрагістика - у бібліотеці є чимало друкованого та рукописного матеріалу на ці теми. Можна чекати, коли прийдуть дослідники “з вулиці” і почнуть займатись цими матеріалами… Але ці напрямки теж мали би стати темами для співробітників Бібліотеки, які працюють у відповідних відділах.

"Ознайомившися з програмними міркуваннями Андрія Гречила про напрямки його роботи, як можливого директора Наукової бібліотеки, я зробив для себе висновок, що мій колега-геральдист досягнув високого рівня в інтелектуальному розвиткові й добре уявляє весь комплекс складних проблем, що стоять перед бібліотечною галуззю в Україні. Як гуманітарій він чітко усвідомлює потребу позбавлення бібліотек від тяжкого спадку тоталітарної епохи, модернізації галузі й наближення її до потреб інформативного суспільства. Як львів’янин і довголітній читач бібліотеки, він добре орієнтується в особливостях ЛННБ порівняно з іншими книгосховищами Львова, розуміє потреби її комплектування, зокрема іншомовними виданнями, опрацювання фондів на сучасній науково-технічній базі. Як творець і адміністратор сайту Українського геральдичного товариства добре орієнтується в сучасних ІТ, має значний досвід видавничої і редакторської роботи. Терплячий і спокійний у стосунках з людьми, добрий організатор. Поважний науковець, доктор історичних наук. Тому Андрій Гречило був би добрим продовжувачем традицій Лариси Крушельницької, яка так багато зробила не лише для ЛННБ, але й для української культури загалом", - Іван СВАРНИК, директор ЛОУНБ, історик, д. член НТШ, голова Археографічної комісії.

А як, на вашу думку, можна заохотити молодих людей?

Заохочувати треба і читачів, щоб прийшли у Бібліотеку, і самих працівників. Передовсім, мала би бути відповідна інфраструктура. У кожній сучасній іноземній бібліотеці є такі елементарні речі, як, наприклад, невеличке кафе чи заклад, де люди можуть зробити собі перерву і перекусити. У бібліотеці Стефаника, на жаль, цього немає.

Також в таких закладах мали б бути невеличкі книгарні. Оскільки Бібліотека репрезентує НАН України, а ми живемо у Львові, де є дуже багато академічних установ і ВНЗ, то кінцевим результатом наукової діяльності є книжкова продукція. Тому цілком логічно зробити принаймні у головному корпусі Бібліотеки невеличку наукову книгарню, де реалізовувати продукцію академічних і вищих навчальних закладів. Одночасно, в тій же книгарні можна було б організувати пункт прийому фахової літератури від громадян. В цьому пункті можна було б також сортувати книги - чи до обмінного фонду, чи до основного фонду Бібліотеки.

Ще одна важлива річ, притаманна сучасним бібліотекам - це кімнати для дітей. Читачі часто приходять до бібліотек з дітьми, а коли хочуть попрацювати з конкретною літературою, то з дітьми важко сидіти у читальному залі. Тому для них організовують спеціальні кімнати, де діти можуть відпочити. Вони можуть діяти навіть на невеликій платні основі. Такі кімнати стануть помічними і для самих працівників бібліотеки.

Здається, що це дрібні, побутові речі, але все це впливає на те, що потім легше і читачеві, і працівнику. Зробити все це легко, потрібно вивчати можливості.

Ви згадували про іноземні бібліотеки. На які приклади рівняєтесь?

Кожне нормальне цивілізоване суспільство вкладає кошти передовсім в культуру. Це може видатися дивним, але навіть в тих суспільствах, де чітко рахують кожну копійку, люди свідомі, що бібліотека - це стратегічний об’єкт. В Україні, наприклад, багато хто скаржиться, що більшість молодих людей виїжджає на навчання закордон, в Польщу чи в інші країни. Я б не сказав, що там вищий рівень навчання, але однозначно краще розвинена інфраструктура. У тій же Польщі ще в період розвалу соціалістичної системи колосальні суми грошей вкладались у розбудову бібліотечної системи. Наприклад, у Варшаві є і Національна бібліотека, і бібліотека Варшавського університету. В Кракові є Ягеллонська бібліотека. Всі вони подбали про модернізацію обслуговування читачів.

Бібліотека не є прибутковим об’єктом, всі послуги вона надає в основному безкоштовно. Але повторююсь, що це стратегічний об’єкт. Від нього залежить майбутнє науки та освіти в країни.Саме тому важливо дбати і про книгообмін із зарубіжними бібліотеками. Це досить легко налаштувати, але завжди знаходиться причина, скажімо дорога пошта.

Власне у цьому контексті, скажіть, чи плануєте продовжувати співпрацю бібліотеки Стефаника із вроцлавським Оссолінеум?

Так. Якраз так співпало, що бібліотека Стефаника співпрацює переважно з польськими бібліотеками. Поляки проявляють інтерес щодо книгообміну, а часом і просто привозять з собою літературу і дарують. Але в тому руслі ми мусимо мати в наших бібліотеках всю сучасну іноземну літературу, яка передовсім стосується української проблематики. Дуже багато нової літератури з’являється у Словаччині, Угорщині, Румунії. Люди у нас освічені, мови знають, і ці книжки будуть для них абсолютно доступними. Але їх треба мати у наших книгозбірнях, тому що сучасної літератури в інтернеті ви не знайдете - вона захищена авторським правом.

Це також і питання просування української літератури закордоном, адже обмін є двостороннім. Наукові співробітники зараз стикаються з тим що, від них вимагають цитування та фіксування їхніх публікацій у різних системах. А як вони будуть цитуватись, якщо книга не виходить поза межі України. Коли українські публікації, збірки, монографії потраплять на полиці зарубіжних бібліотек, то, очевидно, будуть більш затребувані і будуть цитуватися. Тому партнерські зв’язки з Оссолінеум я однозначно планую підтримувати.

"Посада директора Національної бібліотеки у Львові є без перебільшення стратегічною для української науки, культури та інформаційного простору й безпеки. Саме тому підтримав ініціативу Андрія Гречила взяти участь у конкурсі. Адже він – не тільки відомий дослідник, археограф та геральдист, але й послідовний та відповідальний організатор науки, автор низки громадських проектів та ініціатив, спрямованих на утвердження пріоритетів національної науки. Він – університетський викладач-практик, який розуміє потреби та інтереси академічних середовищ. Він – голова Українського геральдичного товариства, науковий співробітник Інституту української археографії, активний діяч НТШ, а тому має досвід роботи з органами державної влади, науковими та науково-дослідними установами в Україні та за кордоном. Андрій Гречило – ґрунтовний та прискіпливий архівіст-джерелознавець, що добре орієнтується в евристичній та матеріальній цінності пам’яток рукописного чи друкованого слова, збережених у національній книгозбірні. Думаю, його досвід та знання будуть корисними у формуванні новітнього інформаційного простору України шляхом розвитку багаторічних науково-теоретичних та практичних здобутків колективу бібліотеки імені В. Стефаника", - Директор Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, голова методичного об’єднання бібліотек ВНЗ III-IV рівня акредитації Західного регіону України, Президент “Alliance Française” у Львові, доцент Василь Кметь

Останнє запитання матиме більш господарський характер. Ви, як директор, будете зобов’язані провести інвентаризацію фондів Бібліотеки?

Про інвентаризацію говорити складно, бо це надзвичайно великий масив роботи. Тут в першу чергу потрібно буде переглянути фізичний стан всіх приміщень, наскільки вони відповідають вимогам і потребам. Є сховища з невідповідним температурним режимом, вологістю чи дахом, що протікає. Література там довго не проживе, знищиться чи покриється пліснявою. Якщо мова йде про старі видання, то вони друкувалися ще у минулому столітті на кислотному папері, тобто ці речі потрібно негайно оцифрувати. Для них однозначно треба створювати цифровий сайт Бібліотеки, де їх розміщувати, щоб вони були доступні для читачів.

У Бібліотеці є скарби, про які більшість навіть не здогадується - це і стародруки, і рукописні матеріали, і графіка. Через те, що люди не знають, що є у фондах бібліотеки, вони не можуть з цим ознайомитися. Саме такі матеріали мають бути оцифровані в першу чергу.

Хочу також наголосити, що є певні речі, які реалізовувати потрібно вже. Це, зокрема, і можливість побудови нового корпусу. Це потрібно вирішувати, хоч це і не питання одного року, але досвід того ж УКУ показує, що коли хочеш, то зробиш. Слід залучати меценатів, хоча, такий об’єкт, як бібліотека Стефаника, повинен мати міцну державну підтримку.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ