В Україні встановлено своєрідний рекорд - небачене число людей, які відмовилися від запропонованої їм міністерської посади. Йдеться про те, що при формуванні уряду Володимира Гройсмана від начебто завидного поста глави Міністерства охорони здоров'я відмовилися як мінімум 15 осіб.
Про це журналістам розповів член фракції «БПП» в парламенті Олексій Мушак. Він також висловив надію, що питання про керівника МОЗ буде вирішене вже на поточному тижні. «Ми вважаємо, що в цьому питанні буде не політичне призначення, а професійне, технологічне», - зазначив депутат.
Хочеться вірити, але... При такому числі «відмовників» волею-неволею задумаєшся, чому «портфель» міністра охорони здоров'я виявився настільки непопулярним. Невже в Україні мало професійних медиків, здатних займатися реформуванням галузі? Або тут річ в чомусь іншому? Ситуацію частково прояснила глава парламентського комітету з питань охорони здоров'я Ольга Богомолець («БПП»). «Кандидатур обговорюється багато, багато людей відмовляються від цієї посади, розуміючи, що їх там чекає. А з огляду на контролюючу функцію, яку сьогодні займає комітет охорони здоров'я, то взагалі будь-які рухи корумпованих систем і кроків впливу олігархічних груп і фармацевтичних лобі, вони будуть надзвичайно складними. Тобто, якщо прийде не та людина, то ви це відразу зрозумієте, тому що почнеться боротьба, війна», - заявила депутат в ефірі телеканалу«112 Україна».
Іншими словами, якщо раніше в країні відмивання «медичних» грошей було улюбленим заняттям чиновницьких кланів, то тепер на ниві охорони здоров'я сильно не «погіршує». Багато в чому це пов'язано з появою антикорупційних структур, але не тільки з ними. Україні дуже сильно, просто фантастично пощастило, що профільний комітет у Верховній Раді очолює Ольга Богомолець. Саме завдяки її старанням попередній «реформатор» - грузинський історик Олександр Квіташвілі - не зміг остаточно угробити систему охорони здоров'я України.
Варто нагадати, що одним з основних пунктів реформи а-ля Квіташвілі було зміна господарсько-правового статусу лікувальних установ. Фактично під виглядом реформування галузі робилося все, щоб певні бізнес-групи отримали доступ до дуже значних майнових комплексів лікарень і поліклінік. Якби цей дерибан ні зупинити, через деякий час українців напевно б поставили перед фактом, що ласий шматок держвласності практично задарма виявився в руках ділків від медицини, а також спритних головлікарів. Вже оплачену податками медичну допомогу, яка передбачена Конституцією України та яку багато хто помилково називають «безкоштовної», напевно дуже скоро стала б бити по бюджетам сімей не менше відчутно, ніж «реформаторські» тарифи на газ і послуги ЖКГ від екс-прем'єра Арсенія Яценюка.
Зовсім інший підхід декларує Богомолець. Вона пропонує поставити на чільне місце так звані клінічні протоколи - уніфіковані схеми лікування тих чи інших захворювань. Нічого ближче до кожного конкретного хворій людині в світі поки не придумано.
«Точка відліку (в реформі галузі - ред.) на диво проста - це стандарти лікування... З урахуванням тієї кількості кандидатів і докторів наук, які є у нас в системі АМНУ і медичних вузах, адаптація європейських протоколів до українських реалій при наявності доброї волі - це питання буквально двох-трьох місяців», - розповідала репортерам Богомолець.
Виникає питання: чому раніше МОЗ не починав з самого очевидного - стандартів лікування? «Виконавча влада в цьому не зацікавлена. Клінічні протоколи, які містять назву діючої речовини, яким потрібно лікувати хвору людину, а не ринкова назва препарату із зазначенням дрібних деталей під конкретного виробника, стануть ударом нижче пояса для фармацевтичної корупції», - пояснювала Богомолець.
Вона також запропонувала створити відкритий реєстр референтних цін на ліки і цін на ліки в референтних країнах. Кожен прокурор і кожен громадянин при бажанні може перевірити, за якими цінами виробляються закупівлі ліків. І порівняти їх, зокрема, з аптечними. Навести лад у цій сфері стане, так би мовити, справою техніки.
При цьому команда Ольги Богомолець, як і прихильники приватизації лікувальної бази, не відмовляється від впровадження страхової медицини. Це було б нерозумно в сучасних умовах. Але різниця між їх підходами до «медстраха» є дуже суттєвою. Страховий механізм від тих, хто рветься передати лікарні та поліклініки в приватні руки, буде неминуче роз'їдати корупція, якій кінця і краю не видно, а також вкрай погані традиції в сфері судочинства. На викорінення всіх цих «негараздів» в Україні підуть багато років. А лікуватися людям потрібно вже зараз. Система від Богомолець більше враховує особливості історії країни і менталітету її громадян. Вона заснована на точних розрахунках в умовах переважання державної лікувально-діагностичної бази, витрати на її впровадження будуть не більше, ніж на покриття апетитів «приватизаторів». Аналогічним чином, до речі, побудовані системи охорони здоров'я в багатьох європейських країнах.
«Маючи реєстр референтних цін на всі препарати і медичне обладнання, маючи клінічні протоколи з надання медичної допомоги при різних захворюваннях, можна буде нарешті підрахувати, скільки коштує державі, наприклад, лікування, інфаркту міокарда або опіку певної площі. І після цього держава повинна буде чітко прорахувати і законодавчо закріпити пакет медичної допомоги, яку держава зможе гарантувати безкоштовно», - розповідала депутат.
Примітно, що площі, що можуть вивільнитися після оптимізації ліжковий мережі, Богомолець пропонує не віддавати комерсантам, а переобладнати їх під районні хоспіси, місцеві інтернати для немічних громадян, установи денного перебування для людей, які страждають на хворобу Альцгеймера, і дітей-інвалідів в крокової доступності від місця проживання. Зі створенням всього цього українське суспільство зробить помітний крок вперед і суттєво наблизиться до Європи у соціальному плані.
Головна відмінність підходів «приватизаторів» і пані Богомолець полягає в тому, що у одних на першому плані стоять інтереси бізнес-кланів, а вибудовування системи надання людям медичної допомоги, причому по туманних стандартам - на другому. У Богомолець же все навпаки: медична допомога за чіткими європейським стандартам - на першому місці, ринкові елементи - на другому і лише за крайньої необхідності.
Ось фактично між двома цими підходами і повинні були вибирати всі претенденти на головне крісло в Міністерстві охорони здоров'я. З одного боку, їм була гарантована підтримка з боку прихильників курсу на повільне, але неухильне витіснення громадян з державного сектора охорони здоров'я в приватні центри. З іншого - їх чекала «війна» з захисниками народних інтересів в цій сфері, яких в українській медицині теж чимало. Нічого хорошого для країни подібне протистояння напевно б не принесло.
Тим часом передумови для нього поки не усунуті. Так, згідно з проектом Конституції від Робочої групи (перебувала під повним контролем Адміністрації президента), в разі його затвердження парламентом медичну допомогу без додаткової оплати можна буде отримувати тільки в екстрених випадках і в мінімальних масштабах. При цьому грошей платників податків галузь буде поїдати аж ніяк не менше. Фактично український народ хочуть змусити двічі платити за медичну допомогу: у вигляді податків і плати за «медпослуги».
Так що боротьба за більш вдалий вибір шляху в сфері охорони здоров'я буде непростою. Але я вірю, що, кого б не призначили главою МОЗ, в кінцевому рахунку позиція Ольги Богомолець візьме гору, особливо якщо вона отримає підтримку з боку цивільних структур. Це стало б воістину колосальним внеском у справу побудови нової, благополучної і процвітаючої України. Майбутньому міністрові варто про це добре подумати.
Олександр Косвінцев.
