31 березня і 1 квітня у Вашингтоні відбудеться міжнародний саміт з ядерної безпеки. Україну на форумі представить Петро Порошенко. Хоча він отримав запрошення особисто від президента Барака Обами, однак господар Білого дому, судячи з оприлюдненого розкладу, поки ще не вирішив, удостоїти чи ні українця бесідою віч-на-віч.
Якщо все обмежиться прохідним потиском рук, то можна буде припустити, що глава США за щось «сердиться» на Київ. Напередодні саміту багато оглядачів з подивом гадали, чим викликане таке прохолодне ставлення Обами до президента України.
Річ у тому, що Росія, будучи одним з основних ядерних гравців планети, вирішила проігнорувати цю зустріч. Причини зрозумілі. Для російського правителя цей саміт є вкрай не комфортним. Передовсім тому, що останнім часом саме Кремль перетворився в «мавпу з ядерної гранатою». Слова про загрозу глобального конфлікту з вуст російського фюрера звучали б як насмішка з світової спільноти. І він це, напевно, розуміє це. І щоб зайвий раз не нариватися на жорстку критику, Путін і його радники, вочевидь, постановили ухилитися від зустрічі у Вашингтоні.
На цьому тлі господарі саміту цілком могли б якщо не поставити Україну в центр уваги, то хоча б віддати їй належне за той воістину неоціненний внесок, що молода держава зробила в справу ядерного роззброєння. Тут можна згадати не тільки той факт, що в 1994 році Україна добровільно відмовилася від ядерного статусу. У березні 2012 року Українська держава знову проявила добру волю і за власною ініціативою вивезла зі своєї території останню партію високозбагаченого урану. Це було здійснено, зауважте, в рамках реалізації американської (!) Програми нерозповсюдження ядерної зброї.
Отож, Україна цілком заслужила на шанобливе ставлення в рамках «ядерного саміту». Чому ж Обама саме тепер демонструє байдужість до Порошенка? Серед ймовірних причин експерти називали безвідповідальну закулісну метушню навколо посади прем'єр-міністра, яка вкинула Україну у прірву гострої політичної кризи. Це викликало неабияке занепокоєння на Заході.
Не могли сподобатися західним партнерам України і провал у справі боротьби з корупцією, і недозволене зволікання з реформами, а також тривалий спектакль зі звільненням одіозного Генпрокурора Володимира Шокіна. Раніше представники адміністрації США не раз висловлювалися за кожним з цих пунктів. Але українські чиновники, насамперед Адміністрація президента, постійно вдавали, що міжнародна критика їх не стосується.
Через сукупність цих факторів Україну сьогодні в світі бачать як державу, в якій гору знову беруть корумповані клани політиків-бізнесменів. Сильно допомагати економічно такій державі мало хто захоче. До того ж лідери Західних країн мають усі підстави бути розчарованими постаттю Порошенка. Непотизм (або кумівство), суцільні політичні інтриги – такі характеристики не для надійних стосунків із Заходом. Але насамперед – це нестабільне політичне становище всередині країни. Бажання давати гроші нинішній владі у західних друзів України щезає просто на очах. Дай Боже помилитись, але, схоже, у дні саміту у Вашингтоні президенту США, судячи з усього, просто нічим буде втішити українського колегу.
Але є ще, як мінімум, дві причини, через які з Порошенком в дні саміту може не побажати зустрітися президент США. Одна з них стосується «демаршу», до якого перед самим своїм звільненням вдався тепер уже колишній законник Шокін. Йдеться про відсторонення від посади заступника генпрокурора України, прокурора Одеської області Давида Сакварелідзе.
Як відомо, представники США і низки європейських країн неодноразово висловлювали невдоволення з того приводу, що «корумповані прокурори» відкрито гальмують реформу ГПУ. У той же час про Сакварелідзде (а він був, наприклад, ініціатором гучної справи «діамантових прокурорів») західні політики говорили як про сміливого та рішучого борця з корупцією. На думку політологів, на цього молодого юриста грузинського походження в американському Держдепі зробили певну ставку. Безцеремонне звільнення його з посади напередодні саміту у Вашингтоні стало дуже грубою помилкою АП. І навряд чи запізніле бажання Порошенка втрутитися в ситуацію загладить цю провину.
Далі. Ще одним сигналом для світової громадськості стане, вочевидь, і позбавлення мандатів народних депутатів від «БПП» Миколи Томенка та Єгора Фірсова – за рішенням з'їзду цієї політсили. Це також сталося за кілька днів до очікуваної вашингтонської зустрічі. Партія президента Порошенка провела цю «каральну операцію» з таким поспіхом і з такою безцеремонністю, що говорити про будь-яку захищеність членів парламенту перед виконавчою владою тепер просто смішно. Для чутливих західних політиків такого роду інциденти говорять багато про що.
Грубе «викидання» з Верховної Ради двох непокірних депутатів зводить вітчизняний парламент до простих посиденьок людей, яким дозволено лише піднімати руки за наказом згори. Як заявив 29 березня представник України у Венеціанській комісії Володимир Пилипенко, таке рішення не тільки юридично сумнівне, але і віддаляє країну від Європи.
За словами Пилипенка, для застосування імперативного мандата щодо народних депутатів в Україні необхідно прийняти спеціальний закон. Така норма прописана в Конституції країни. Тим часом подібного закону в Україні поки нема. Замість того, щоб подбати про його прийняття, президентська гілка влади явочним порядком вчинила так, як вигідно саме їй.
По суті, команда Порошенка створила небезпечний прецедент і перейшла «червону лінію». Адже тим самим шляхом, в принципі, може піти будь-яка представлена в парламенті партія. А це означає, що коли є бажання окремих осіб, то політичні розборки в Україні можуть тривати нескінченно. Західні лідери, що вже не раз спостерігали безплідну багаторічну метушню української «еліти», напевно, прекрасно все це усвідомлюють. А оскільки на роль головного ініціатора «метушні» нині претендує Порошенко, то той же президент США може побажати від нього дистанціюватися. Як відреагує на цей сигнал з боку США, країни, яка найбільше допомагає Україні у війні з Росією, українська громадськість – це питання явно риторичне.
Олександр Косвінцев.
