Прогнозовану перемогу на виборах органів місцевого самоврядування у Маріуполі та Красноармійську здобули політичні проекти колишньої Партії регіонів. Попри зусилля патріотично налаштованої громадськості, що старалась активізувати демократичні сили у регіоні, більшість із них традиційно поставилася до волевиявлення на Донбасі без належного ентузіазму. Єдиний виняток становила молода партія «Сила людей», що набрала у Маріуполі досить пристойні 10% й готується стати у міській раді рішучою опозицією регіоналам.
Згідно з даними екзит-полу, проведеного Research & Branding Group, перемогу на виборах мера у Маріуполі здобула людина Ріната Ахметова – директор із персоналу металургійного комбінату ім. Ілліча Вадим Бойченко, який набрав 71,7% голосів виборців. У міській раді портового міста абсолютною більшістю користуватиметься «Опозиційний блок». За попередніми даними, партія здобулась на 66,5% голосів виборців. Окрім неї, до органу самоврядування пробилась іще одна партія – «Сила людей», якій віддали свої голоси 10,5% тих, хто прийшов на вибори.
Решта партій не подолали 5-відсотковий бар’єр (так, «Самопоміч» набрала орієнтовно 3,5%, ВО «Батьківщина» – 3,2%, УКРОП – 3,1%, «Солідарність» – 2,7%), тому їхні сукупні 23% пропорційно відійдуть Опозиційному блоку та «Силі людей», внаслідок чого колишні регіонали контролюватимуть в раді понад 80% мандатів. Втім, в Красноармійську їхня влада буде і поготів безроздільною.
На відміну від Маріуполя, у Красноармійську не змогла вистрілити жодна з демократичних сил. За попередніми даними, до міської ради змогли пробитися лише дві партії, які так чи інакше пов’язані із колишніми регіоналами. Опозиційний блок здобув в місті меншість – орієнтовно 15%. Більшість, 58%, набрав проект Віталія Хомутинніка – партія «Відродження». Мером Красноармійська став самовисуванець Руслан Трєбушкін, який раніше посідав цю посаду у сусідньому місті Димитрів. ЗМІ повідомляють, що під час Майдану він особисто допомагав Антимайдану і Беркуту.
Безвідповідальність демократичних сил
Експерти, з якими поспілкувалося Гал-інфо, пов’язують поразку демократичних сил передовсім із їхньою традиційною неувагою до волевиявлення на Донеччині. Вважаючи своїми базовими регіонами Західну та Центральну Україну, вони завжди ставилися до виборів на Донбасі за остаточним принципом і не докладали серйозних зусиль для проходження в місцеві ради. Здавалося б, що стратегічне значення прифронтових міст в часі війни мало би спонукати їх до активних передвиборчих кампаній (чому сприяло й перенесення виборів у Маріуполі й Красноармійську, яке давало можливість ліпше підготуватися й конвертувати 2-3% рейтингу в потрібні 5-6%), проте цього не сталося.
«Якби парламентські політичні сили проявили відповідальність, то в Маріуполі був би зовсім інший розклад. До міської ради пройшли би ще 3-4 партії. Натомість дуже чітко відчувалося в день голосування, що лише дві політичні сили – «Опозиційний блок» та «Сила людей» – мобілізовували своїх виборців», – зазначив експерт Інституту політичної освіти та лідер партії «Сила людей» Олександр Солонтай.
Понад те, парламентські політичні бренди, за його словами, не тільки не орієнтували, але радше дезорієнтували своїх виборців непослідовною та невизначеною позицією.
«Замість того, щоб посилати сигнал: «Зберіться, прийдіть на голосування», вони надсилали протилежні сигнали. Спочатку казали, що взагалі не підтримують вибори в Маріуполі; потім думали, чи не варто запровадити військово-цивільну адміністрацію; потім надсилали сигнали, що не треба проводити передвиборчу агітацію. Я вам нагадаю, що «Сила людей» була єдиною партією, яка воювала з ЦВК щодо дозволу на агітацію і врешті-решт виграла суд. Проте інші партії навіть після цієї перемоги в суді не розгорнули своєї агітаційної кампанії і, як наслідок, набрали по 1-2%», – виснував Олександр Солонтай.
З точки зору координатора руху «Сильні громади Донеччини» Валентина Краснопьорова, альтернативним виходом – яким, втім, демократичні сили теж традиційно не скористалися – було об’єднання зусиль.
«Місцеві осередки демократичних партій розпорошили свої сили. В Красноармійську приблизно 6 партій набрали по 3-4%. Якби вони йшли разом, то могли б набрати пристойний показник. Але демократичні партії люблять ходити окремо й забирають голоси одне в одного», – сказав він.
Що означає монополія регіоналів?
На думку експертів, ситуація в прифронтових містах після виборів суттєво не зміниться. Хоча в органах місцевого самоврядування більшість матимуть колишні регіонали, розхитати ситуацію їм буде важко, оскільки вони не контролюватимуть ні армію, ні силові структури.
«Ризики в зв’язку з їхньою перемогою зростають, але серйозно розгойдати ситуацію вони не зможуть, оскільки не контролюють силові органи. Як на мене, страх перед перемогою Опозиційного блоку є перебільшеним», – висловив переконання координатор руху «Сильні громади Донеччини» Валентин Краснопьоров.
На його думку, місцеві вибори прогнозовано не призвели до усунення кланових структур регіоналів від влади, проте стали певним етапом на цьому шляху.
«Те, що у Маріуполі пройшла «Сила людей», свідчить про те, що монополія поступово послаблюється», – переконаний він.
Справді, наявність демократичної опозиції в міській раді Маріуполя руйнує багаторічну монополію Партії регіонів та комуністів і створює підґрунтя для плюралізму всередині міської ради. Лідер маріупольської організації партії «Сила людей» Максим Бородін уже заявив, що партія не планує вступати в якісь домовленості з регіоналами й не відступатиме від своїх принципів. Втім, і переоцінювати можливості невеликої фракції не варто.
«Монополія, звичайно, зникла. Раніше рада була повністю в руках Партії регіонів і комуністів, а тепер буде альтернативна думка на рівні органу місцевого самоврядування. Тим не менше, сказати, що це серйозно змінить принцип місцевої влади в Маріуполі, не можна. Як і раніше, визначальний вплив на політику та ситуацію в місті матиме структура Ахметова. На жаль, демократичні сили втратили можливості для кращого результату, й про це варто пам’ятати в майбутньому», – зазначив Олександр Солонтай.
Сергій Стуканов
