Чи здатні медіа об’єднати країну? Яку позицію відстоювали спікери III Форуму місцевого розвитку у Трускавці.
«Об’єднання країни – не належить до функцій журналістики»
Менеджер філії ПАТ НСТУ UA: DONBASS Андрій Шаповалов переконаний у тому, що журналістика як професія на повинна виконувати функції держави, адже у кожного свої завдання та обов’язки.
«Стандарти журналістки – це запорука об’єктивного висвітлення подій. На жаль, сьогодні переважають приватні канали, які самостійно роблять висновки і пропонують нам до споживання готову приправлену страву. Відповідаючи на головне питання дискусії, хочу зауважити, що об’єднання країни – не належить до функцій журналістики. Так само медіа не зобов’язані контролювати владу, про це точно не пише жоден з університетських підручників.
Україна - це найбільша за площею у Східній Європі, тому в країні живуть різноманітні люди з найрізноманітнішими поглядами на життя. Тож, коли нам пропонують трактувати різноманітність як слабкість, маємо протиставити цьому впевнену переконаність у тому, що це сила та перевага.
Також важливо сьогодні – відмовитись від мови ненависті та ворожнечі. Адже це питання і надалі загострюючи стосунки між українцями, розділяючи на титульних та не титульних. Звісно, що для вирішення цієї проблеми, проте тільки від нас залежить, чим ми наповнимо його», – зазначив Андрій Шаповалов.
«Медіа мають об'єднувати країну, аби руйнувати стіну міфів»
На противагу вищезазначеному виступила директор телеканалу «Перший Західний» Ольга Цап. На її думку, журналісти мають відповідати стандартам, яким навчали в університеті, наприклад, об’єктивність. Проте найбільшу увагу на думку жінки, варто звернути на те, що журналіст, як і лікар, має відповідати за інформацію, яку приносить в медіапростір. І продовжила:
«На мою думку варто переформулювати головне питання зустрічі на таке: що медіа можуть зробити для країни? Інформаційний простір України незахищений. І через непрофесійність журналістів країна потерпає від російської пропаганди, хоча вона водночас не має нічого спільного з журналістикою.
Обмін інформацією – це те, чого нам бракувала десятки років. Я розумію, що журналістика – переживає сьогодні не найкращі часи, можливо, це і зумовлює вибір: працювати за стандартами чи служити на догоду власникам. Проте не можна заперечувати те, що медіа мають об’єднувати країну, аби руйнувати стіну міфів, яку зводили між українцями з різних регіонів.
«Ми отримали шанс на відродження української держави. Переконана, що ми як журналісти маємо відповідати тим стандартам, яких нас навчали на факультеті журналістики. Наше завдання залишається те саме – інформувати людей, подавати баланс думок, щоб наш глядач вчився аналізувати. Я проти створення суб’єктивної медіа реальності, адже журналісти – це не режисери чужих доль. Я за відповідальність», – переконана Ольга Цап.
«Діжка квашеної капусти переб’є кавовий аромат»
Журналіст та ведучий авторської програми Остап Дроздов впродовж дискусії відстоював свою власну точку зору, яка вирізнялась поміж інших.
«Якщо до кав’ярні з найпрекраснішими ароматами арабіки принести на ніч діжку з квашеною капустою, то вже на ранок, там і згадки не буде каву. Сьогодні цією діжкою є прихильники совка та інша вата. А деколи ми дивуємось, а чого це український хліб такий глевкий. Та тому що замість того, щоб об’єднувати краще з кращим, ми обираємо всяке з всяким, Тож повертаючись до головного питання дискусії, варто уточнити: кого з ким збираємось об’єднувати? Медіа повинні займатись селекцією смислів, а не бездумно об’єднувати все підряд.
Я за відповідальність у створенні реальності. Створюйте український світ наново з нуля. Не можна грати за правилами, які хтось десь написав. Чи зможе конкурувати бердичівський сухорлявий боксер, проти умовно кажучи, Кличка. Спробуйте перемогти за таких умов. А не вдасться. Тому ми повинні самостійно створювати свій новий ринг, а не слідувати за чиїмось правилами. Це є створення тої україноцентричної відповідальної реальності, про яку я говорю.
Наведу приклад, одного разу під час ефіру своєї програми я попросив піти зі студії людину, яка відмовилась спілкуватись українською мовою. Я об’єднав чи роз’єднав? Виходить, що роз’єднав. Адже з точки зору журналістських стандартів я зробив не правильно. Тоді нехай ці стандарти під три чорти летять, якщо вони мені не дають мені чинити згідно з моєю громадянською позицією. Тому, говорячи про об’єктивність та про журналістські стандарти загалом, варто робити акцент на громадянськість, адже наші умови сьогодні ексклюзивні.
«В Україні цілий багатомільйонний прошарок пропащих людей»
На сам кінець хочу поділитись з вами своїм девізом життя. Не варто окрилювати тих, з ким ти не збираєшся у небо. Потрібно визнати, що у цій країні цілий багатомільйонний прошарок пропащих людей, які ментально, інформаційно, культурно, історично тощо застряглі у страшному більшовизмі. Мова йде про страшно травмований сегмент людей, яких вже неможливо навернути. Своїм «совком» вони заражають оточення, зокрема дітей. Я на власні очі бачив 15-літніх неосталіністів, тому не можна говорити, що це вікова проблема.
Тож я повторюсь, не окрилюйте тих, з ким у небо не полетите. Шукайте якісну альтернативу в медіа, які будуть апелювати не до пропащих людей, які зранку до ночі дивляться Рабіновича та Червоненка. Шукайте тих, хто хоче українськості в Україні незважаючи на ті декорації, яким нам усе заставляють», – закликав Остап Дроздов.
Зустріч підсумувала модератор панельної дискусії програмна директорка радіо ФМ «Галичина» Ірина Процик: «За підсумками нашої дискусії можу зробити висновок, що ми можемо об’єднатись і водночас бути багатими у своїй різноманітності. Але важливо, щоб наша відмінність відображала адекватну реальність, а не уявний світ кожного.
Сьогодні всі зійшлись на тому, що ми повинні бути відповідальними. Тож відповідаймо за свої слова та вчинки кожен на своєму місці: в медіа чи поза ними. Це стосується особливо споживачів інформації, які так само відповідають перед собою за аналіз новин. Не завжди те, що пропонують з екранів, радіо чи газет може бути корисним».
