Доки в Києві борються за перейменування консерваторії імені Чайковського, львівська диригентка Оксана Линів виступить з оперою цього російського композитора.
Минулого тижня стало відомо, що українська диригентка, Оксана Линів стане музичною керівницею опери за романом у віршах “Євгеній Онєгін” російського письменника Олександра Пушкіна. Лібрето до опери написали інші росіяни - композитори Петро Чайковський та Костянтин Шиловський.
Прем’єра вистави відбудеться 3 липня 2025 року. Про це повідомляє Саксонська державна опера Дрездена. Оперу демонструватимуть російською мовою з англійськими та німецькими субтитрами. Важливо зазначити, що головні ролі у виставі виконають також українці - Ніколь Чирка та Данило Матвієнко.
Сама ж Оксана Линів пояснила свою мотивацію керувати оперою російських авторів дописом у Facebook. Спершу диригентка зазначила, що музику російських композиторів припинили виконувати в Україні “від початку періоду військового стану”, тобто навіть слово “війна” музична керівниця у публікації не вживає.
“Та все ж твори цих композиторів належать до обовʼязкового репертуару кожного диригента, чия карʼєра розвивається на інтернаціональному рівні, так як ці твори належать до світової музичної спадщини. Вони є невідʼємною частиною і стандартним репертуаром симфонічних оркестрів та оперних театрів цілого світу, і цей репертуар був сформуваний ще сотні років назад”, - пише Оксана Линів.
Аргументація Оксани Линів не справила враження ні на звичайних користувачів соціальних мереж, що можна побачити відповідно до реакцій на допис, ні на колег-музикантів.
“Наскільки поступовим має бути процес публічної відмови від виконання ототожненої з так званою російською культурою музики задля самоідентифікації себе як митця потерпаючої від війни рідної країни? Це скільки виконань творів українських композиторів в сезоні - два, п'ять чи більше? Поясніть, будь ласка, цю арифметику”, - пише віолончеліст та композитор Віктор Рекало.
Попри таку позицію диригентки, 20 березня стало відомо, що «Українська правда» нагородила Оксану Линів премією “УП 100. Сила жінок” у галузі “Культура”. До списку лауреатів увійшли 100 «українських жінок, які наближають перемогу щоденною працею, самопожертвою та турботою про наступні покоління українців».
Рішення таке прийняли навіть незважаючи на те, що раніше Оксана Линів вже втрапляла у скандали. Наприклад, у квітні 2022 року диригентка долучалась до постановки опери П. Чайковського “Іоланта” в Муніципальному театрі в Болоньї (Італія). У ній також мали брати участь російській артисти. Проте після суспільного розголосу Оксана Линів все ж відмовилась від виступів через різке погіршення здоров’я.
Важливо звернути увагу на те, що постать Чайковського взагалі ніякої дискусійності викликати зараз не може. Промовистим є приклад процесу українізації в Києві: 8 лютого Київська міська рада підтримала звернення до Мінкультури щодо перейменування Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Адже ще в листопаді 2023 року експертна комісія Українського інституту національної пам'яті підтвердила належність назви цієї установи до символіки російської імперської політики.
“Назва Національна музична академія України імені П. І. Чайковського… містить символіку російської імперської політики, а подальше функціонування цієї назви з використанням імені П. І. Чайковського є пропагандою російської імперської політики”, - зазначено у фаховому висновку Комісії.
Тобто експертне рішення щодо Чайковського і його творчості відоме ще з минулого року, але для львівської диригентки авторитетним воно, вочевидь, не є. Адже 21 березня на тлі активних суспільних обговорень у виданні The New York Times вийшла стаття про львівську диригентку. “Ми не можемо бути один проти одного тільки через національність”, - коментує у ній диригентка свою співпрацю з російськими артистами та виконання музики російських композиторів.
“Шедеври Чайковського чи Стравінського та Прокоф’єва — це не власність Путіна. Ми не можемо дозволити політикам зловживати музикою, мистецтвом. Чайковський був би проти цієї війни, я в цьому впевнена”, - коментує Оксана Линів для The New York Times.
Небезпеку позиції про “мистецтво поза політикою” детальніше в інтерв’ю з Гал-інфо окреслив в.о. генерального директора, художній керівник театру ім. Марії Заньковецької Максим Голенко.
“Я ненавиджу розмови про “культурний фронт”, зараз ним прикривається що завгодно. Але знаєте, що зробила росія, коли захопила Крим? Слідом за їх військовими туди одразу поїхали центральні російські театри зі своїми найкращими виставами. Туди повезли все, щоб показати, що росіяни - це “духовна, міцна велич”. Росія завжди вкладала величезні гроші у свою культуру і роками, десятиріччями возили в Європу і по світу. Вони скажені гроші вкладали в свою пропаганду через культуру.
І тепер нам дуже важко. Де ми не з'являємося в культурному середовищі - росіяни вже там всюди сидять. Перше питання, яке мені ставлять за кордоном: “Добре, війна, але як нам відмовитись від російської культури?”, - зазначив Максим Голенко.
Допомогти світові відмовитись від російської культури можна лише через популяризацію української, пам’ятаючи про те, що ні в якому разі не слід відмежовувати культуру та політику. Але для цього важливою є власна культурна самоідентифікація, з якою, як ми бачимо на прикладі Оксани Линів, навіть на третій рік повномасштабної війни з російськими окупантами ще є проблеми.
