20 лютого 1948-ого Василь Барвінський мав відзначити своє 60-ліття. Та за кілька тижнів до цієї дати його арештували. Аби не здіймати галасу, зробили це не у Львові, а у Києві, куди Барвінський виїхав у відрядження.
Українського композитора, твори якого на той час уже виконували, а ноти видавали по всьому світу - Європа, США, Японія, - звинуватили у державній зраді і вислали у Мордовію на 10 років.
За тиждень до 60-річчя композитора, 13 лютого 1948, у великому залі Львівської консерваторії зібрали увесь колектив закладу. Офіційно - на збори, звичайний підсумок роботи. Насправді ж це було інсценізоване судилище, на якому колеги Барвінського виходили на сцену і звинувачували у шпигунстві і зраді батьківщини на той момент уже арештованого колишнього директора Львівської консерваторії.
Перед тим, як відправити у Мордовію, композитора змусили “підписати” дозвіл на знищення усіх своїх творів. І комуністи зробили це показово у дворі закладу, яким Барвінський керував понад 20 років, - усі рукописи його творів спалили.
Чому?
Барвінський був талановитим піаністом. Є автором першого в українській музиці фортепіанного концерту. Композитор. Велику увагу приділив обробці українських народних пісень. Барвінський навчав музики. Як піаніст гастролював до Великої України.
За його головування Музичний інститут відкрив свої філії у багатьох містах Галичини. Публікував у львівській пресі рецензії на вистави, концерти, виступи, бо вважав, що це конче важливо для розвитку смаку у галицької аудиторії.
Він був організатором музичного і культурного життя у Галичині. Був певен, що розбудовуючи культуру, розбудовує українську націю.
Василь Барвінський був одружений із піаністкою Наталею Пулюй, найстаршою донькою фізика та винахідника Івана Пулюя. Це її рука із підкладеною шпилькою є першою у світі променевою світлиною (1895р.). Наталю відправили у заслання разом із чоловіком.
Вони обоє повернулися у 1958. Барвінському не лише заборонили викладати, а навіть заходити у приміщення консерваторії!
Усі п'ять років, які йому вдалося прожити після заслання, композитор намагався з пам'яті відтворити те, що спалили комуністи у подвір'ї його консерваторії.
Барвінського реабілітували у 1964 році, через рік після його смерті завдяки старанням його друзів.
Походив композитор із давнього українського роду Барвінських. Прадід Василя - Мартин - викладав та був ректором Львівського університету. Батько - Олександр - відстоював інтереси українців у Австрійському парламенті, міністр освіти та віровизнання ЗУНР. Мати - Євгенія - керувала хором тернопільського товариства “Боян”, це вона першою помітила талант Соломії Крушельницької, була її першою вчителькою музики. Дядько Василя - Володимир - був один із засновників газети "Діло".
Похований Василь Барвінський на Личаківському кладовищі у Львові. Цього року відзначаємо 120 років із дня його народження.
Джерело: Локальна Історія.
