Жести прихильності не лишаються непоміченими в Москві. Саме з цим пов’язаний полум’яний спіч Московського патріарха Кирила під час останньої зустрічі голів православних церков світу, що відбулася 22 січня в Женеві, вважає релігієзнавець Андрій Юраш.
Синопсис – зібрання голів православних церков світу – пройшов у рамках підготовки світового православ’я до Всеправославного (Вселенського) Собору, що запланований та готується ще з кінця 1950-х років. Первісно Синопсис мав відбутися у Стамбулі (Константинополі), проте через ускладнення політичних стосунків між Москвою та Анкарою був перенесений у Швейцарію.
Власне, під час даних зборів Московський патріарх пригрозив розколом, натякнувши, що РПЦ припинить будь-яке співробітництво з Константинопольською патріархією в разі надання автокефалії та визнання канонічного статусу української православної церкви. Занепокоєння патріарха Кирила є зайвим свідченням того, що контакти між Києвом та Константинополем мають місце.
«На цьому Синопсисі у Женеві всі відзначили діалог між Кирилом і Варфоломієм. Перший вимагав спростувати факт контактів ієрархії Вселенського патріархату з представниками Київського Патріархату. На що патріарх Варфоломій, як чудовий дипломат, стратег і тактик, сказав, що він не буде кожного разу спростовувати якісь чутки чи домисли. Тобто фактично він не заперечив і не спростував цього факту. І справді багато хто зазначає, що контакти між Вселенським патріархом і представниками українських церков відбуваються», – сказав у коментарі Гал-інфо Андрій Юраш.
Посилення Константинополя й послаблення Москви
Нервова реакція патріарха Кирила цілком зрозуміла. Потенційне надання канонічного статусу українській церкві завдало би дуже сильного удару по Російській православній церкві, яка втратила б статус найбільш численної за кількістю релігійних громад православної церкви.
«Різка позиція патріарха Кирила щодо українських церков Київського патріархату не є несподіваною, бо він є одним із конструкторів жорсткої політики Росії щодо України і один із беззаперечних призвідників війни. Він першим почав імплементувати ідеї «русского мира», які стали підґрунтям подальших політичних дій президента Путіна. Сьогодні українське суспільство показує, що воно не готове й надалі толерувати Російську церкву, як це було раніше, тому це природно викликає ненависть і злість у хресного батька російської ідеологічної машини», – зазначив Андрій Юраш.
Втім, питання української автокефалії не є тільки регіональним, тобто таким, що заторкує інтереси Росії та України. Послаблення Московської патріархії автоматично означає піднесення ролі Константинополя.
Якби українська церква одержала канонічний статус, то це переформатувало би не лише ситуацію в Україні, але переформатувало би ввесь православний світ. Українська церква стала би дуже впливовим гравцем і посилила позиції Вселенського патріарха. Як талановитий стратег і тактик, Константинопольський патріарх не може цього не розуміти.
За словами Андрія Юраша, уже зараз патріарх Варфоломій демонструє чимало жестів, які можна тлумачити як прихильне ставлення до української церкви. Утім питання у тому, що переважить для нього на даний момент – організація Вселенського Собору чи посилення власної позиції завдяки українській автокефалії.
«Важливо, що переважить у стратегічних інтересах Вселенського патріархату – бажання провести Собор (і тоді він може піти на поступки Москви, забувши, як мінімум на певний період, про українське питання) чи бажання де-факто зміцнити свої позиції, надавши українському православ’ю канонічний статус, але в такий спосіб відтермінувавши проведення Всеправославного собору», – сказав експерт.
Хто надає автокефалію
Позиції Московського та Вселенського Константинопольського патріархатів не збігаються у багатьох пунктах, проте одна із центральних розбіжностей лежить саме в питанні надання канонічного статусу.
Вселенський патріарх вважає, що він, як перший за честю глава в православному світі, має вирішувати і переважною мірою впливати на процес отримання автокефалії. При цьому для визнання канонічного статусу досить простої більшості голосів православних церков.
На даний момент в світі є 14 автокефалій, які перебувають у стані взаємного визнання одна одної, й більшість сьогодні підтримує позицію Константинополя. Саме тому Москва наполягає не на більшості голосів, а на консенсусі. На думку патріарха Кирила, отримання нової автокефалії має відбуватися за згодою всіх православних церков.
«Тому, власне, Москва й не може погодитися на пропоновану ідею голосування звичайною більшістю, бо за таких умов Москва не має шансів перемогти. Відтак, вона наполягає на консенсусі – абсолютно хибному та нереалістичному в плюралістичному світі форматі», – зазначив Андрій Юраш.
Рішучий патріарх Варфоломій
При цьому експерт додав, що Константинопольський патріарх поволі перебирає ініціативу в свої руки та демонструє першість у православному світі. Показовим у цьому відношенні стала ситуація з автокефалією чехословацької православної церкви.
«Те, що Константинополь готовий діяти досить рішуче, він показав на прикладі православної церкви в Чехії та Словаччині, де він скасував автокефалію, яку надала в 1961 році цій церкві Московська патріархія. Скасувавши цей акт, він таки згодом визнав легітимність обраного глави митрополита Ростислава, але тільки після того, як той прийняв автокефалію від Константинополя. Багато хто думав, що це надто рішучий крок, який може по-різному бути сприйнятим у світовому православ’ї, але патріарх Варфоломій, як виявилося, готовий до нестандартних і рішучих кроків. Власне, після переходу чехословацької церкви в орбіту Константинопольського патріарха, позиції останнього іще більше зміцніли», – сказав Андрій Юраш.
Утім, чи піде він на такий само рішучий крок в українському питанні, говорити зарано, вважає експерт.
«Відверто кажучи, я не знаю, наскільки патріарх Варфоломій до цього готовий і схильний. Я не хотів би гадати з цього питання. Але в історії бувають кульмінаційні періоди, коли питання, що не вирішувалися десятиріччями чи навіть сторіччями, наближаються до свого вирішення. Мені здається, що зараз саме той момент, коли питання канонічного статусу української автокефалії є першим не лише для України, але й всього світового православ’я. Думаю, що в інтересах світового православ’я усвідомити, що, надавши легітимний статус українському православ’ю як канонічної автокефальної структури, воно зміцниться. Я не можу сказати, як це буде швидко, але те, що значення цього питання визнають і розуміють абсолютно всі, є беззаперечно», – резюмував експерт.
Розмову вів Сергій Стуканов.
