З початком нового року інтернет заряснів численними рейтингами кращих книжок минулого 2017 року. Переглядаючи їх, я побачив силу-силенну графоманської літератури найрізноманітніших ґатунків, проте ніде не зустрів нової праці Тараса Каляндрука «Козаки. Слов’яни проти орди».
Книга побачила світ у видавництві «Піраміда» у 2017 році і була представлена на минулорічному Форумі видавців у Львові. Звичайно, найперше, що спало на думку: можливо, укладачі рейтингів не зустрічали цієї праці. Але вона давно вже стала досить знаною в середовищі шанувальників української лицарської культури як в Україні, так і за її межами, зокрема захоплені відгуки про неї є навіть у пресі слов’янських країн. Натомість в українських мас-медіа її намагаються всіляко замовчати. Але коли уважніше проаналізувати біографії авторів усіх цих «рейтингів», одразу все стає зрозумілим. Більшість з укладачів подібних рейтингів є замаскованими московськими агентами впливу, які добре окопалися в нашій країні під видом «критиків», «істориків» та різних «експертів», а також власників нібито незалежних ЗМІ. Звичайно, що всім їм не до шмиги, аби про працю Т.Каляндрука довідався широкий загал українців, тому всі повідомлення про неї вони намагаються закидати тоннами так званого «інформаційного сміття», пропагуючи всіляких графоманів, а часто і відверто україножерські видання на кшталт «шедеврів» Толочка чи Кралюка. Зрештою, подібну технологію кожен міг бачити в новорічну ніч на провідних «українських» телеканалах України, коли справжня вакханалія московської агентури наглухо перекривала своїм тотальним інформаційним шумом будь-які прояви українства.
Але чому ж такою страшною є книга Тараса Каляндрука для московської агентури? Перш за все, слід зауважити, що нашій науці нині надзвичайно бракує свіжих думок. Важливість цього виявилась особливо сьогодні, в час московської агресії, коли вторгнення на наші землі, принесло нам кров і смерть тисяч невинних Українців. Не секрет, що так звана «українська історична наука» (за винятком окремих одиниць) займається переливанням з пустого в порожнє і конвеєрною фабрикацією «наукових» дипломів, яскравим символом чого є горезвісний «проффесор» Янукович, якого, до слова, й донині не позбавили наукового звання. Відсутність європейської освіти пострадянські вчені компенсують запопадливим блюдолизством і підлабузництвом щодо своїх московських хазяїв. Керуючись постулатом майстра тоталітарної пропаганди Йозефа Гебельса, що брехня, яку повторюють тисячу разів, починає сприйматися за правду, такі горе-історики намагаються спотворити, відібрати пам'ять у народу, підмінивши її євразійством, відірвати його від своїх слов’янських витоків. Така ситуація закономірно призвела до поступової трансформації наших (так званих «академічних») науковців у звичайнісіньких путінських тролів. У режимі реального часу ми можемо спостерігати, як у сьогоднішній гібридно-інформаційній війні такі наукові хруні стоять на стороні ворога, допомагаючи йому нас нищити. Але рано чи пізно вони обов’язково будуть відповідати за всі свої злочини.
На щастя, вже заявило про себе нове покоління дослідників української історії. Одним із таких новаторів, поза сумнівом, є Тарас Каляндрук. Ви не побачите прізвище Каляндрука в гламурних глянцевих журналах, не почуєте його на проплачених ток-шоу так званих «національних телеканалів» з чужинецькими власниками. Так само шалено бояться згадувати його ім’я «неупереджені» науковці і політологи московського розливу. Автор відомий тим, що постійно продукує нові модерні смисли українства, спричиняючи тим дику ненависть путлєрівців і їхніх холуїв із середовища української науки. Вже перша робота автора «Таємниці бойових мистецтв України», яка побачила світ ще у 2003 році, викликала захоплення в українців і справжній шок у науковців. Адже Тарас підняв цілий пласт невідомих (читай: «замовчуваних») історичних матеріалів. Спершу пострадянські «історики» теж спробували замовчувати його здобутки. Але, на превелику досаду наукових манкуртів, автор видає наступну книгу – «Загадки козацьких характерників», котра відразу ж стала бестселером. Табачниківсько-толочківського штибу «науковці» здійняли справжній рейвах, доходило до того, що вони «гасали» книжковими магазинами та істерично вимагали не продавати книги Каляндрука, намагалися звинувачувати автора в «нелюбові до Росії» і козацькому націоналізмі. На щастя, в Україні такі більшовицькі методи сьогодні вже не діють. Тому книги Тараса Каляндрука мають приголомшливий успіх у читачів.
У своїй новій книзі «Козаки. Слов’яни проти орди» автор поставив собі за мету розвінчати так зване євразійство як історичне підґрунтя, на якому тримається вся геополітична доктрина московської історіографії. Тому, гортаючи сторінки нової праці автора, ловиш себе на думці, що Тарас Каляндрук здійснив справжню революцію в українській історичній науці. Що ж насправді зробив Тарас Каляндрук? Він вщент зруйнував фальшивий міф євразійства в Україні і, що важливіше, визволив із накинутих нам Москвою пут євразійства українське козакознавство. Вже власне вихід цієї праці в Україні можна трактувати як серйозну перемогу над агентурою Москви, яка значною мірою контролює сьогодні видавничі ресурси нашої країни.
Видання колосальне як за сміливістю свого задуму, так і за обсягом наведеного матеріалу. Адже автор не залишає каменя на камені від нагромаджених за триста років міфологічних конструкцій про євразійське походження українського козацтва. Піддаючи сумніву фальсифіковані факти нашої історії, Тарас Каляндрук пропонує нам подивитись свіжим поглядом на нібито давно вже доведені історичні гіпотези. При цьому автор спирається на значну кількість чеських, хорватських, сербських, словенських історичних джерел, які до сьогодні з певних причин замовчуються українською історичною наукою. Завдяки цьому Т.Каляндрук виявляє нові архаїчні пласти слов’янської міфології, особливо ті, що стосуються лицарської культури. Шляхом історичного порівняння він дійшов до першооснов, які свідчать про спільний з усім слов’янським світом розвиток лицарської культури українців.
Наводячи вбивчі для євразійської теорії факти, автор потішається над євразійськими нісенітницями, кепкує і глузує з їх безплідних потуг, б’є їхньою ж зброєю, цитуючи їх же самих. У першу чергу, він надзвичайно аргументовано розвінчує основні євразійські міфи, що стосуються нібито татарського походження козацтва. Наведені автором факти з усією очевидністю вказують нам на те, що коріння козацьких традицій губляться не а Азії, а саме в Слов’янщині.
Книга написана доступною мовою, що робить її напрочуд схожою на провідні наукові праці Заходу. Адже не секрет, що комуністичні і наші пострадянські «науковці», аби замаскувати свою інтелектуальну нікчемність, вигадали незрозумілу для решти українського народу якусь спеціальну мову, наситивши її різними «ранньомодерними дискурсами», «пейоративними коннотаціями» та іншими чужинськими «медієвізмами». Тому в наші часи наукові праці «академіків» без словника звичайним людям взагалі неможливо зрозуміти. Цікаво, що подібним чином діє і кримінальний світ, який за допомогою спеціально вигаданого жаргону залякує простолюд своєю незвичайністю, так званою «крутизною». Натомість Тарас Каляндрук прагне донести правду про наших предків до кожного українця. І якщо за об’ємом клопіткого дослідження опрацьованого матеріалу його праця нагадує фундаментальну «Історію України-Руси» Михайла Грушевського та «Історію запорізьких козаків» Дмитра Яворницького, то за блискучим стилем викладення Тараса Каляндрука (без перебільшення!) можна назвати новітнім Дмитром Донцовим. Щодо наукової новизни, то цієї нової праці Тараса Каляндрука вистачає на добрий десяток академічних робіт. Іншими словами, один Тарас Каляндрук за цим показником легко може заткнути за пояс весь Інститут козацтва Академії наук України.
Сьогодні вже можна сказати впевнено: після виходу у світ книги Т.Каляндрука «Козаки. Слов’яни проти орди» пануванню доктрини євразійства в українській історичній науці настав кінець. Звичайно, євразійці ще спробують здійняти шалений вереск, кинуть у бій всі свої псевдонаукові кадри, мобілізують всю журналістську агентуру в Україні, але все це будуть лише посмертні конвульсії.
Підсумовуючи, хочу сказати, що коли б в Україні рейтинги книжок складали патріоти, а не московські агенти впливу, то нова праця Тараса Каляндрука, безумовно, зайняла б у них почесне перше місце. Тому звертаюся до всіх патріотів України: не зважайте на вигадані московською агентурою брехливі рейтинги, шукайте, придбавайте та читайте книгу Тараса Каляндрука «Козаки. Слов’яни проти орди», яка має стати окрасою книгозбірні кожного свідомого українця!
Володимир Пилат, президент Міжнародної федерації Бойового гопака.
