Протягом останнього тижня Україну найбільше сколихнули серія свіжих соціологічних опитувань, декілька принципових дилем для «зеленої влади» та ризик наближення повномасштабної політичної кризи.
Соціологічний рейтинг влади – політичний вирок чи шанс?
Високий рейтинг для Володимира Зеленського відігравав декілька цілей.
По-перше, цементував та склеював команду. Чим більший рейтинг в Зеленського, то тим менше внутрішніх протиріч в уряді та фракції «Слуги народу». Прискорення падіння рейтингів (20% за 2 місяці) стимулює бунт мажоритарників та «коломойських» у команді. Та й «зеленських» також.
По-друге, давала йому сміливість-нахабність на проштовхування непопулярних кроків і щодо податків, і щодо землі, і щодо Донбасу. Внутрішньополітичні позиції Зеленського настільки сильні завдяки рейтингу, як і його зовнішньополітичні позиції у переговорах щодо Донбасу. При зниженні рейтингу падає не тільки його легітимність, але й легітимність його рішень / пропозицій, а, отже, ризик протестних акцій пропорційно зростає, а будь-які рішення протягувати значно складніше. Тим більше, якщо вони геть токсичні.
По-третє, високий рейтинг впливає на перспективи достроковості виборів різних рівнів. Падіння рейтингу стимулює, або форсування ідеї щодо дострокових президентських, парламентських чи місцевих виборів, або робить такі сценарії невигідними для влади. Тому вирішувати доведеться швидко.
По-четверте і найважливіше, падіння рейтингу – це суспільний заклик до зміни політики та команди. Це потенційно стимулює президента до змін комунікаційних підходів, відкату скандальних ініціатив та «чистки» команди. Це підвищує ризик появи популістичного піару, або прискорення «посадок».
З іншої сторони, при падінні рейтингів влада може реагувати і негативно. Почати «закручувати гайки» для ЗМІ і активізму, почати політичні репресії. Тому знову дуже непокоять заяви «слуг», що треба «приглушити свободу слова». Проходить дуже мало часу застосування вибіркового правосуддя чи вибіркових покарань у рамках суспільного запиту, щоб велика група чиновників почала вказувати на політичні переслідування. Навіть якщо там їх нема чи справа відкрита «по ділу». Справи з підтекстом на політичний піар швидко розсипаються з волі різних сторін процесу. Цим і можуть скористатись і Садовий, і активістки Порошенка, і такі скандальні фігура як Труханов, Альперін, Яценко чи інші. Суспільний запит абсолютний і не містить виключень, тобто вимагає покарання усіх корупціонерів чи порушників закону.
Що може додатково зробити президент? Перезапустити свою команду і почистити власні ряди від зашкварених. Хай Зеленський або публічно карає, або публічно зрікається. Це його відповідальність. Мовчання – це сигнал, що як інфекція поширюється на державу. Особистого прикладу Зеленського мало. Тим більше, виявилось, що до компанії скандалів додався ще й шокуючий факт, що один з «слуг» фігурує у справі про вбивство майданівця. Це звичайно не пропонувати посадовцю США посаду міністра оборони «у жарт» Данилюком. І навіть не голова ГПУ, заяви якого спростовує його ж прес-служба. І навіть не чиновниця, що у переписці з Джокером повністю «здає» свого міністра.
Яку ми маємо ситуацію завдяки останнім соціологічним опитуванням?
Підтримка Зеленського за місяць впала на рекордні 12%. Це наслідок відтоку запозичених на президентських виборах різнобарвних електоратів та соціальних груп, провальної комунікації з суспільством, скандальних податкових, земельних та інших ініціатив, «зашкварів» у фракції та довкола впливу олігархів і Коломойського, дискредитації опонентами, відсутності прогресу щодо питань миру, тарифів, «посадок» екс-ТОП-чиовників.
Такі темпи падіння можуть призвести Зеленського до рівня підтримки, яку він мав у першому турі президентських виборів. Усього за два наступних місяці. А попереду якраз зимові місяці, що неприємні тарифною тематикою. Його рятує, що українці готові дати більше часу. Якщо раніше межі очікування були у районі 6-12 місяців, то зараз 55% готові дати йому більше року часу.
36% громадян вважають, що Україна рухається у правильному напрямі, 39% впевнені у протилежному. Це найнебезпечніший показник для Зеленського і він вперше за часи його правління перейшов у перевагу негативу над позитивом. Навіть 25% виборців «Слуги» вважаються теперішній курс неправильним.
Відсутність політичної чи іншої відповідальності для Петра Порошенка – одна з причин падіння рейтингів президента. 74% українців за скасування недоторканності екс-президента. При цьому, 53% вважають Зеленського ефективнішим президентом за Порошенка. 22% кажуть, що вони однакові. Більш ефективним Зеленського вважають на Півдні та Сході. Чим меншого віку респондент, то тим більш ефективним він вважає Зеленського.
70% українців не бачать в країні боротьби з корупцією. Це яскрава відповідь на відсутність реальних рухів до карного покарання екс-чиновників різних часів і команд, які замість «посадок» отримують посади, і вибіркової та не завжди фахової діяльності антикорупційно-правоохоронної системи у перші місяці. Прийняті антикорупційно-реформістські закони громадяни не оцінили.
45% заявили, що їхні витрати на оплату послуг ЖКГ зросли у порівнянні з минулим роком. 14% витрачають на оплату послуг ЖКГ більше половини доходу сім'ї. А це вже оцінка невиконання обіцянок щодо зниження тарифів.
59% українців проголосували б проти продажу землі на референдумі. Ухвалення закону про ринок землі не підтримали 64%. Це ще один маркер, який понижає рейтинг Зеленського та Ко. При цьому, земельне питання найбільше вдарило по оцінках «Слуги народу» (-19%), «ЄС» (-13%) та «Голосу» (-7%). «Батьківщина» отримала бонус у +2%.
Більшість громадян також не підтримують приватизацію великих державних підприємств виступають (22 проти 55%), легалізацію грального бізнесу (38 проти 49%). Приватизація також може стати електоральним ударом для Зе.
75% позитивно ставляться до рішення Зеленського ініціювання переговори з Путіним, негативно – 15%. Рішення щодо відведення військ від лінії розмежування підтримують 59%, не підтримують 26%. Тобто Зеленський чітко слідує не лише очевидному і аморфному запиту на мир, але й виступає з іншими ініціативами у рамках цього мирного запиту. Цим можна пояснити його дивну і нічим необґрунтовану тягу до зустрічі з Путіним.
Політичні партії демонструють приблизне збереження рейтингів. «Слуга народу» навіть збільшила свій рейтинг на 2%. Партії Порошенка та Тимошенко посилили свої позиції (+1,5% та +0,3% відповідно), а партії Медведчука та Вакарчука послабили позиції (-0,7% та -1,4% відповідно), а тому «Голос» вже навіть не проходить до парламенту з 4,4%. Електорат партії Вакарчука частково перетік до Порошенка. Усі інші сили далеко до проходження в Раду.
Українці також розчаровуються у «нових політиках» і непрофесіоналах. 41% негативно ставиться до того, що більшість новообраних депутатів ніколи не займалися політикою. Після виборів негативом це вважали лише 25%. Це означає, що нас може очікувати відкат і можливість реваншу «старих».
В Зеленського є привід думати над розпуском парламенту. 47% незадоволені тим, як працює Рада. 40% підтримують формування монобільшості і 40% не підтримують. Так громадяни оцінили якість законів, гучність скандалів та політику монобільшості. 33% вже очікують дострокових виборів Ради.
Зеленський спробує втримати рейтинги напередодні дестабілізації
На Банковій побачили погіршення соціології і саме тому з’явилось відео з президентом №3, почастішали точкові дописи Зеленського щодо соціальних питань (зарплат вчителям та медикам) і корупційних питань (щодо контрабанди та затримання Вадима Альперіна). Активізація гучних кримінальних справ також може бути частиною цього процесу. Але люди і до цього поступово звикають. Відео та гучними процесами вічно «ситий не будеш». Від відео дебілів, ґвалтівників чи збоченців в уряді чи серед депутатів менше не стане. Від відео цифри в платіжках чи ціни в магазинах не зміняться. А змінювати репресивні та скандальні елементи своєї політики вони поки не хочуть.
Щодо відеозвернення Зеленського, то він хвалиться, що «дотиснули» Путіна щодо проведення «Нормандської зустрічі», але поки так і не зрозуміло який реальний позитив нам ця зустріч може принести. Очільник держави каже про зміни, що будуть внесені до земельного законопроекту щодо іноземців та лімітів, але посилається на ефемерну підтримку фермерів у бюджеті, яка не зробить їх конкурентними на новому ринку. Президент правдиво каже, що бюджет прийняли швидко, але лукавить, коли каже, що цей бюджет не містить у собі «хотєлок». Зе-президент каже, що в з «Слуги» виключили 3 депутатів, але не коментує інші неймовірні зашквари і відсутність виключень за них.
Починаючи з 9 грудня і до весни нас очікує наростання гострої політичної кризи. Ризик масових протестних акцій є дуже високим. Відкритий конфлікт всередині «Слуги народу» та по лінії Офіс президента-Уряд, що спричинений наростаючим «тертям» між Зеленським та Коломойським, є помітним. Тим більше, останнім часом Зеленський зіпсував відносини багато з ким в країні. Влада сама викопала собі яму і слабкість до ударів з різних сторін.
Чим буде спричинена криза? Потенційним неприйнятним компромісом на «Нормандській зустрічі». Спробою протягувати земельний законопроект у неприйнятній редакції. Прийняттям рішень щодо долі «Приватбанку», що вплине на співпрацю з МВФ, а, отже, на бюджетну стабільність. Наслідки газових переговорів та очікуване і без них потенційне зростання тарифів.
Найбільш гострі, небезпечні та проривні події в українській політиці часто відбуваються тоді, коли їх ніхто не очікує та не прогнозує у певний момент. І часто не відбуваються тоді, коли їх усі довго очікують і прогнозують. Це стосується як головних подій кожних президентських чи парламентських виборів, так і Майданів з подіями, що їх запускають. Випадок тут є режисером.
Найбільшим дестабілізаційним випробуванням найближчого періоду однозначно має бути «Нормандська зустріч» 9 грудня. Ризик протестних акцій зрозумілий усім учасникам переговорів. 30% українців проти будь-яких домовленостей, ще 50% мають у голові окремі «червоні лінії». Усі розуміють, що будь-який токсичний договорняк ще треба протягувати через український парламент, що майже нереально і поки нікому не вдалось. І якщо позиція України та європейських партнерів є ще більш-менш прогнозованою, то тактика Росії залишається питанням дискусійним. Вона може хотіти як капітуляції, дестабілізації, так і «замороження конфлікту». І в цьому Зе переконається у колективному чи двосторонньому форматі. Та очевидно, що 9 грудня – це лише початок. У будь-якому випадку публічна частина домовленостей не буде мати всеохопний характер. Це будуть фрагменти. Жодного сенсу у особистій зустрічі Зеленського та Путіна нема. Путін – кривавий агресор з чіткою стратегією та цілями, в якого вже заявили, що вимагатимуть неприйнятного «прямого діалогу з Донбасом». Путіна неможливо переконати, неможливо зачарувати, неможливо посіяти у ньому ані краплі совісті. Присутність європейських партнерів тут є фільтром.
Тим більше дивно, що народні депутати від партій Зеленського, Тимошенко, Медведчука та групи Коломойського спільно подали законопроект про відновлення пенсій для мешканців окупованого Донбасу. В нас токсична «Нормандія» вже відбулася чи то якийсь превентивний «договорняк»?
Команда Зеленського потрапила у декілька принципових «розтяжок»
Раніше ми вже бачили як Зе-команду на «розтяжку» між США і Китаєм поставили «Мотор-Січчю». Також на «розтяжку» між Трампом та демократами нас поставили справою Байдена та телефонною розмовою президентів.
Тепер Зеленському доведеться вибрати між баченням МВФ щодо «Приватбанку» і співпрацею з Коломойським. Зеленському доведеться вибрати між баченням МВФ на земельний законопроект і народним спротивом цьому баченню. Зеленському доведеться вибрати між бажанням задовільнити велику частину населення маніпуляціями довкола запиту на мир та спротивом іншої частини населення, яка не готова на компроміси за межею «червоних ліній».
Зеленський потрапив у ситуацію, коли він втрачає при кожному виборі. Це наслідок відсутності стратегії та власних проактивних ініціатив, а лише імпровізація-реакція на те, що відбулось. Серед того, що він може втратити: По-перше, у справі «Приватбанку» і так званого законопроекту «про заборону повернення колишнім власникам» або транш МВФ та набути діру у держбюджеті з погіршенням інвестклімату, або підтримку Коломойського, Авакова, «1+1» і стати беззахисним перед Майданом. По-друге, у земельному питанні втратити ледь не третину власного рейтингу. По-третє, у справі Донбасу він ризикує втратою посади. За своєю чи Майданною ініціативою.
Олексій Роговик,
політичний експерт та голова аналітичного центру Free Voice IAC,
спеціально для «Гал-Інфо»
