На старті передвиборчої кампанії мало хто міг спрогнозувати перемогу кандидатки від "Голосу" Наталії Піпи. На 115 окрузі, де вона балотувалась, на старті виявились доволі сильні та набагато досвідченіші, аніж Наталія, політики.
Проте її кінцевий результат був показовим – 8% переваги над найближчим конкурентом та понад 25 тис. голосів мешканців Винник, Сихова та Личакова принесли кандидатці депутатський мандат.
Ми зустрілись з Наталею на Сихові, поблизу Скверу Гідності. Його створення – одна з тих подій, де нинішня нардепка проявила себе як активістка. Впродовж кількох років вона в складі ГО "Кращий Сихів" боролася за існування скверу в судах та міській раді. Паралельно працюючи в Українській Галицькій партії, Наталія виросла до заступника голови міської організації та без жодних проблем була затвердження як кандидатка на 115-ий округ, як від УГП, так і "Голосом". Зараз Наталія готується до переїзду в столицю та не може звикнути, що вона – народна депутатка. Детальніше про це та ще багато іншого – в нашій з Наталею розмові.
Як це – бути народною депутаткою? Наскільки все змінилось у порівнянні з довиборчим життям?
Насправді незвично. Я розумію, що від мене тепер більше очікувань. Коли мене вітають з перемогою, я не відчуваю радості. Думаю, буду відчувати щось подібне після першої вдалої ініціативи або після першого проекту, який, навпаки, нам вдасться заблокувати. Тоді я відчую якийсь результат роботи. Поки що тішусь, що не вітають з поразкою, але ще не відчуваю, що це перемога. Відчуваю, що це новий етап. Почуваєшся так, ніби перед вступом до університету, тобто, що перед тобою величезний кавалок роботи, яку треба виконати.
Хтось іде до парламенту, щоб бути тараном – заважати комусь робити погані речі, блокувати. Деякі, навпаки, націлено йдуть допомогати та сприяти владі. Ви який шлях обираєте?
Ми збираємось робити те, що є в програмі. Але я підозрюю, що нам доведеться робити і перше, і друге. Тобто речі, які були в нашій (Голосу – ред.) та моїй особистій програми, то ми будемо тими, хто підтримає. Якщо це будуть протилежні речі – то ні. Є велика ймовірність, що я піду в комітет гуманітарної та інформаційної політики. І це буде складний комітет, хоча я думала, що піду в інший, але в нас там дуже хороші фахівці, які мають більше напрацювання, ніж у мене. У нашій фракції наразі дуже важливо, щоб була людина, яка готова бути борцем, тому що дуже велика ймовірність, що закон про мову захочуть "відкотити".
Кілька днів тому ваші колеги зі "Слуги народу" повернулись з Трускавця, з тижневого міні-університету, де їх спробували підготувати до роботи народним депутатом. У вашої фракції були подібні зустрічі, для знайомства, тімбілдінгу?
У нас було кілька робочих зустрічей. Очікується також стратегічна сесія "Голосу", є ще і програма РАДА від USAID. Просто в нас багато хто з фракції вже має досвід. Чимало були заступниками міністрів та помічників народних депутатів. Більшість має напрацювання, є готові законпроекти, які треба лише прокомунікувати та проголосувати. Думаю, такий лікнеп як в "Слуги народу" нам не потрібен.
Яка ваше ставлення до партії "Слуга народу", до співпраці з ними? Адже ваш лідер Вакарчук одразу після виборів заявив про готовність утворювати коаліцію.
Чесно кажучи, не можу сказати, що Вакарчук таке заявляв. Він жодного разу не казав, що ми точно підемо точно в коаліцію з "Слугою народу" або готові це зробити. Він казав, що ми готові до перемовин. А це дещо інші речі. Це дає можливість впливати на владу не зі сторони опозиції, а творити законодавчі ініціативи разом. Та чутка, що йому пропонували місце прем’єра – це була чистої води піар-кампанія. Не було жодного дзвінка, жодної пропозиції. Зараз, як ми бачимо, це навіть не озвучується. Ми під час кампанії говорили, що будемо розглядати цей варіант, але ніколи не казали, що ми погодимось точно. Тому що було незромізуло, хто, де і що. Наразі позиції "Слуги народу" ще не висловлено, її не видно.
Щодо самої партії, то там дуже багато людей, яких би я воліла не бачити не лише у Верховній Раді, а й на території України. Там є кілька хороших людей, але їх небагато. Як на мене, токсичних там більше, ніж хороших, але доведеться шукати шляхи як впливати на них в цьому парламенті.
Велика кількість депутатів "Слуги народу" на старті кампанії мали нульову впізнаваність і потрапили до парламенту тільки за рахунок того, що балотувались від відомого бренду. Ви не вважаєте, що не досягнули б такого результати, якби йшли від Української Галицької партії?
Балотуватись від Української Галицької партії я планувала ще близько півтора року тому. Вже перед самими виборами я була єдиною кандидаткою, яку погодили і УГП, і "Голос". Мій округ - єдиний, що залишився без змін. Мабуть, тому що знали, що моя робота була системна та послідовна на окрузі. Ні в одній, ні в іншій партії не було людини з якою Сихів асоціювався більше. Не можу сказати, я б не виграла ці вибори без "Голосу". Те, що мій рейтинг був вищий ніж рейтинг "Голосу" на Сихові, це цікаве явище. Є агенція "Фама", якій закидали, що її соціологія неправильна, але все зійшлось до статистичної похибки… "Фама" каже, що в мене, зокрема, була велика ймовірність пройти і від Української Галицької партії. Але аналізувати та порівнювати краще можуть зробити соціологи, а не я. Втім, думаю, ймовірність була велика.
Чи пам’ятаєте день, коли ви сказали собі "я йду в народні депутати"?
Насправді все було дуже поступово. Остаточне погодження від УГП було в кінці червня. Але завжди в партії є кілька градацій. У грудні чи січні 2019 року Львівська обласна організація Української Галицької партії мене погодила для того, щоб далі кандидатуру затвердила політрада партії.
Ми давно задумувались над виборами. Взагалі-то готувались до осені, коли б і мали бути вибори, але довелось швидко зреагувати і прийняти рішення. Під час прийняття рішення я найбільше радилась з чоловіком. Для мене сім’я та родина дуже важливі. Я кажу чоловікові "Ти готовий переїхати зі мною в Київ? Чи готові ми адаптовувати дітей до того всього, що буде?" Він відповів: звичайно. Це було спільне рішення. На початку кампанії, поки не з’явилась перша соціологія, ми, звичайно, не знали, що я переможу з таким великим відривом. Я вірила в підтримку, знала, що багато хто мене знає по роботі, але не знала, що так впевнено переможу.
Які були аргументи проти балотування?
Проти було те, що депутатство – це насправді сильне навантаження. Важко буде тримати оцей баланс, коли ти будеш поряд з людьми, з яким тобі не хотілось мати нічого спільного взагалі, але тобі доведеться шукати з ними спільне рішення, яке буде нормально сприйняте виборцями. Наприклад, мене знайома попросила "а ти зробиш мені селфі з Тимошенко, а я така їй "Що?!" Це ж тепер я буду і Медведчука, і Тимошенко бачити, тобто вони будуть зі мною в парламенті і ми нестимемо однакову відповідальність. Ти можеш з ними опонувати і якби готовий до цього, але те, що ви будете в одному приміщенні, тоді коли тобі взагалі волілось ніколи зустрічатись з ними. Це виклик.
Це вже ваша друга виборча кампанія. Перша була до міськради, але ви зупинились за крок до потрапляння в депутати. Що було найскладнішими цього разу, адже конкуренти були у вас доволі сильні? Яке загальне враження від кампанії?
Виглядає так, що найскладніше було з радикальним крилом, яке підтримувало Михальчишина. Я не можу стверджувати, що він когось просив щось робити, але знаючи почерк, хто як і працює, і відео з камер спостереження… І те, що він зараз навіть не може зі мною вільно спілкуватися – це показник радше слабкості, аніж сили. Відповідно, це багато про що говорить. З усіх опонентів лише двоє змогли визнати мою перемогу та привітати. Це Хміль та Москаленко. Хоча для решти не є складністю знайти мій номер телефону.
Я насправді дуже тішусь своїй кампанії. У нас не було агітації в церквах, не було зборів трудових колективів. У нас не було підкупів ОВК, я навіть кави чи цукерків за весь час не подарувала членам ОВК. Я вважала, що це неправильно.
Випадок з відеокамерами, це ви маєте на увазі погрози вашим волонтерам?
Ні, маю на увазі ситуацію, коли зрізали наш банер. Це організована робота, коли серед ночі їде машина, з неї виходять четверо молодиків спортивної тілобудови, в одного видно тату, за яким його легко впізнати. І я навіть знаю його ім’я. Інший лазером світить, який банер зрізати. На тому будинку було декілька камер, тому з різних ракурсів видно, хто це і що вони роблять.
Зрізаний банер це значно менше шкоди, аніж погрози волонтерам. Це те, чого не має бути. Характерно, що в ту саму ніч, коли погрожували моїм людям і зірвали з них футболки, понищили коворкінги в центрі Львова та в Пустомитах.
Під час кампанії був випадок, коли про вас написали практично усі місцеві ЗМІ. Маю на увазі те, як ви нібито заявили, що збудуєте на Сихові спорткомплекс. Чому так вийшло? Ви ж знали, що це не компетенція народного депутата.
Я ніколи ніде прямим текстом не писала і не говорила, що зроблю спорткомплекс на Сихові. Я вважаю його необхідним для розвитку інфраструктури мікрорайону. Я буду сприяти наданню державної субвенції. Це факт. Але я ніколи не ніде не писала, що цей мій особистий проект. І почав цю тему розкручувати, якщо я не помиляюсь, Роман Іванців. Він так і написав: "мені прислали інформацію, що Піпа піариться на чужих проектах".
Коли мені ставили питання про це, я просила подивитися, де це вийшло і чи проплачена там реклама. Коли люди почали на це звертати на це увагу, то всі одразу такі: "ой справді". Тобто вони почали розуміти, що це маніпуляція. Видно, це, мабуть, взагалі не вплинуло на мою підтримку. Я ніде не писала "я" або "мій проект". Було лише "ми зробимо", "ми посприяємо", "ми зацікавлені".
Коли я ходила на різні зустрічі і цікавилась цим питанням, коли мій чоловік як керівник моніторингової групи розвитку Сихова цікавився цим питання, то ніхто не мав заперечень. Все було нормально. А коли під час кампанії я згадала, що над цим працювала, то все сприйняли по-іншому. Це говорить про те, що конкуренти не мали що мені закинути. Корупційних скандалів нема. Робота є. Я погоджують, що є люди, які працювали значно більше, ніж я, доклали більше зусиль і так далі, але я і ніколи не говорила, що там все залежить тільки від Наталії Піпи. Це було б неправдою.
Ці вибори показали, що виборці практично відвикли від гречки. Випадки прямого та нахабного підкупу були поодинокими. Наразі велика частина готова сприймати від кандидатів загальнодержавні обіцянки, втім лишаються і ті, хто реагує на "золоті гори" на окрузі. Це продукт мажоритарної системи. Яка ваша позиція щодо мажоритарки?
Я думаю, що кожен виборець не готовий і ніколи не буде готовий думати про загальнодержавні питання. Давайте дивитися правді у вічі. Насправді, політики є такими, якими їм дозволяє бути народ. Чим більше люди їх контролюють та пильнуюють, тим ефективнішими вони стають.
Мажоритарка це пряма робота з виборцями. Бути депутатом-мажоритарником складніше, ніж депутатом за списком. У тебе немає прямого зв’язку з людьми. Зараз мене на Санта-Барбарі майже всі можуть зловити і спитати "Наталя, що це? Що ви про це думаєте?" Депутати за списком не мають умовного виборця, якому мусять дивитися в очі. Тому з одного боку, шкода, що мажоритарки не буде, але я все-таки підтримую скасування. Її з часом треба було і так відміняти. Мажоритарна система – це на сьогодні спосіб підкупу виборців. Навіть умовні лавочки, де написано за сприяння кого воно зроблені – це непрямий підкуп виборців. На Сихові є купа речей, які я зробила, але там нема і не буде таблички про це.
Зарплата народного депутата – це більше, ніж ви заробляєте?
Зарплата депутата – це 35 тис гривень. Мушу сказати, що більшість ІТ-шників у Львові заробляють більше. Я вважаю, що це неправильно. Не те, що ІТ-шник заробляє багато, а те що в депутата дуже велика відповідальність, а заробляє він мало. Я буду таким депутатом, що житиме на свою зарплату. Основні доходи сім’ї – заробітна плата чоловіка. Як і до депутатства, так і буде під час. Мої особисті доходи зростуть.
