Слухай онлайн
Cуспільство  |  Здоров'я

Назар Грабовський: Оперувати в зоні бойових дій – це надскладне завдання

Кардіохірургія у міжнародних рейтингах професійних напрямків лікарської справи є однією з найважливіших і найважчих для опанування і реалізації.

Як це, у прямому сенсі працювати із серцями людей, в інтерв’ю Гал-інфо розповів кардіохірург, завідувач кардіохірургічного відділення Львівського обласного клінічного лікувально-діагностичного Кардіологічного центру Назар Грабовський.

Фото з Фейсбуку Назар Грабовський.

Скажіть, що вас надихнуло або підштовхнуло вибрати таку особливу професію лікаря-кардіохірурга?

— Можливо, це звучатиме дещо пафосно, але думаю, що це було моє покликання. Ще зі школи мені хотілося бути медиком і важливо було вибрати спеціалізацію. Коли вже навчався в медичному інституті, то мав чітке і комплексне уявлення про кардіохірургію. Я поставив собі за мету добре опанувати цю сферу, вивчити усі нюанси, хоча повірте, що кожного разу відкриваю для себе нові можливості, здобуваю нові знання, оскільки кардіохірургія – це специфічна сфера, як і загалом людський організм. У моїй роботі доводиться фактично тримати в руках серце. Це питання довіри пацієнтів, які цілком покладаються на тебе, а ти - на них. Успіх будь-якої операції завжди залежить не лише від вправності лікаря, але ще й від довіри пацієнта. Часто від цього також залежить результат і швидке одужання.

Фото з Фейсбуку Назар Грабовський.

Ви - людина, яка пройшла  службу в АТО/ООС. Що вам найбільше запам’яталося і чи доводилося в тих умовах здійснювати надважкі операції?

— Побувати у зоні бойових дій – це був для мене певний досвід і серйозний виклик. Це шалена відповідальність. Траплялися різні ситуації. Доводилося роботи складні, а іноді й надскладні операції в екстремальних умовах. Як лікар ти усвідомлюєш, що тут - поле бою і ти мусиш бути максимально зібраний, щоб  команда, яка працює з тобою зробила все чітко, адже від цього залежить життя наших воїнів.

На війні життя людини – це не просто філософський концепт. Це психічний, фізичний та моральний стан людини, яка щодня готова до важких, а іноді - смертельних випадків, але у неї також є сім’я, діти, родина. І ти відчуваєш, скільки енергії потрібно, щоб вдало закінчити день, а іноді й ніч в операційній, щоб людина вижила. Тому здійснювати операції в таких умовах - це певний іспит перед самим собою. Ти даєш хворому не лише шанс бути прооперованим, але й готовим для подальших дій з тривалої реабілітації та відновлення.

Що тоді вас підтримувало і давало сили?

— Лікаря завжди підтримує оптимізм хворого, і це не був виняток. Коли дивишся на наших хлопців, які були в зоні АТО/ООС, розумієш, що вони є сильними і дають тобі потужний заряд віри. Ми усі заслуговуємо на те, аби бути сильними у своїй державі. Звичайно, сьогодні медична галузь перебуває у процесі реформування і потребує додаткових дотацій. Однак у нас є велика кількість хороших фахівців, які не шукають кращої долі закордоном, а залишаються працювати тут і лікувати українців.

Фото з Фейсбуку Назар Грабовський.

Хто надихнув вас на те, аби стати кардіохірургом?

— За руку у цій професії мене ніхто не вів. Львівська кардіохірургія має довгу, більш ніж шістдесятирічну історію і насправді було у кого перейняти досвід і по крупинках сформувати себе, як лікаря. Проте можу відмітити кілька людей, які впливали на мій вибір та були тими факторами, які у певні моменти визначали мій подальший розвиток. Перший - це професор Любомир Кулик, який був моїм викладачем в університеті. Він вперше дозволив мені як студенту потрапити до кардіохірургічної операційної та викликав велике зацікавлення до цієї професії своїми лекціями та медичними випадками. Саме завдяки йому, в мене вперше виникли думки про те, що було б добре стати колись кардіохірургом. Мушу сказати, що й досі він залишається активним хірургом і завжди допомагає  мені у складних випадках.

Також Микола Коник, який є дитячим кардіохірургом. Він дав мені шанс зробити свої перші кроки у кардіохірургії, та дозволив мені приходити у його відділення та навчатись. Андрій Бабич першим дозволив мені взяти участь у його операції на серці. З ним ми працюємо й досі. Від нього я перейняв дуже багато досвіду.

Як і кожного лікаря, мене надихає робота, команда і сім’я. Я поважаю людей, які йдуть зі мною поруч, підтримують і допомагають мені бути кращим, професійнішим і динамічним.

Зараз ви закінчили магістратуру публічного управління та адміністрування Львівського регіонального інституту  державного управління Національної академії  державного управління. Це для вас новий етап у вашій роботі?

— Важко сказати, чи це новий етап у роботі, але отримувати нові знання у галузі публічного управління важливо, особливо коли ти працюєш в одній сфері, то маєш свою специфіку, а тут є можливість проаналізувати скрупульозніше проблематику реформування медичної галузі, нові підходи та можливості у державній службі. Звичайно є свої нюанси, які ти відкриваєш для себе як медика і відчуваєш, що сьогоднішнє суспільство дуже динамічно змінюється, є потреба електронного врядування в нашій медичній сфері і водночас ніхто не скасовує людської комунікації лікаря і пацієнта, що є завжди актуальним. Я люблю рухатися вперед, вдосконалювати свої знання, навички і, водночас, можливості.

Що б ви порадили молодим колегам-медикам?

— Давати поради іншим – це не про мене, але скажу, що треба вірити у те, що ти робиш, і робити якісно. Добре і впевнено. Люблю людей, які живуть своєю роботою, надихають інших і роблять цей світ світлішим. Отож, робіть цей світ світлішим!

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ