Протягом останнього тижня Україну найбільше сколихнули причини падіння рейтингів Зеленського, очікування від «Нормандії» 9 грудня, теми тарифів, податків та дій правоохоронних органів.
Чому падає рейтинг Зеленського і як він на це реагує?
Традиційне закінчення «медових 6 місяців» влади завершується прискоренням падіння її рейтингів. В Володимира Зеленського розуміють, що частково він продовжує триматись на очікуваннях щодо миру, політичних реформ та «посадок». Найбільший короткостроковий ризик для рейтингу Зеленського – це не тільки «Нормандська зустріч», але й соціально-економічний пакет.
Але на рейтинг впливають і деякі інші «наскрізні уявлення» електорату. Такими уявленнями є довіра до Зеленського (переконаність у його чесності) та віра в Зеленського (форма сподівання на «він зробить краще»). Ця довіра і віра – основний ресурс зростання його рейтингу, так і одна з головних причин його падіння. Це тонкий нерв, що притаманний українському суспільству в очікуванні «манни небесної». Люди перестають менше вірити Зеленському, бо бачать, що він переходить не реалізував «кінець епохи брехні». Люди перестають вірити, бо він не забезпечує виконання власних же обіцянок.
Зеленський розуміє, що Петро Порошенко з дуже низьким рейтингом «досидів» до кінця терміну. Але Зеленський розуміє і проміжні ризики падіння рейтингу. Після Порошенка вимоги до Зеленського є вищими. Від нього очікували не просто кращого, а іншого; від нього очікували змін правил гри, а не спроб зафарбувати систему у зелений колір і самовмонтування в систему. Очікували, що головним партнером влади буде народ, а не чиновники. Тим більше, не очікували, що така кількість чиновників часів Порошенка стане частиною нової влади, а стільки елементів його політики будуть продовжені. Тому Зеленський поступово отримує надвеликий і актуальний антирейтинг Порошенка.
Тут могла би допомогти команда. Але вона роз’єднана зовнішніми силами та перебуває в стані внутрішньої конфронтації. Чого тільки вартує розпуск «групи Павлюка» через саботаж партійних рішень ніби-то під впливом Ахметова. Або чого вартує бійка між «слугами» Бужанським і Леросом у Раді. Або те, що фракція в знак протесту проти партійної диктатури завалила призначення представниці «Слуги народу» Ясько головою міжнародного комітету Ради. «Зеленські», «коломойські», «соросята» та «павлюківці» майже у війні.
Що робити в умовах падіння рейтингу? Українські влади не вміють реагувати на критику. І роблять одне і те ж. Що Порошенко, що Зеленський не сприймають критику, хоча вона є блискучою можливістю отримати зворотній зв'язок від суспільства, зрозуміти свої помилки і відреагувати кроками.
Замість того, щоб змінювати свою політику, влади дискредитують, або тиснуть на критиків, а також нарощують пропагандистські зусилля. Замість «кінця епохи брехні» постає «безкінечна епоха брехні». Вони вважають що виправити ситуацію з критикою і падінням рейтингів можна посиленим відео чи іншим піаром, активізацією бото чи телеграм-ферм. Реальна ситуація в кишенях, холодильнику та з соціалкою швидко перемагає брехню з телевізора. Президент каже, що це фейкова «зрада». І що вона йде лише від «померлих політиків». Вже 20% населення змінило своє ставлення. І змінили вони його не через Порошенка чи Тимошенко. А через дії Зе-команди. Це бажання жити в нормальній країні. Нереалізоване. Майже 30 років.
«Нормандська зустріч» 9 грудня як роздоріжжя для рейтингу і долі
Після чергової хвилі соціологічних опитувань Зеленський записує черговий звіт-відео та дає інтерв’ю західним ЗМІ. Президент заявив, що сам факт проведення «Нормадської зустрічі» є перемогою. І мова навіть не тільки про те, що це не перемога. На зустрічі може бути досягнута глобальна угода про поразку країни. І Зеленський правий в тому, що його високі рейтинги додають йому сили на переговорах. В Путіна задоволені пониженням рейтингу Зе, адже чим меншим є рейтинг, то тим більшим може бути бажання Зеленського до результативності «Нормандської зустрічі». Це потенційна небезпечна результативність. Мінськ-3 є поганим сценарієм. Хорошим сценарієм є формальна домовленість, що не передбачає суттєвого прогресу. Фантастичним сценарієм є ревізія Мінська на користь українських інтересів.
Переговорам з Путіним завжди передують кров від насилля та військово-політичні провокації. Путін вважає своїм головним козирем силу і не пропускає можливість це продемонструвати через «криваві ванни». Все це він перетворює у настрої страху та шантажу за столом переговорів. З наближенням 9 грудня кількість таких Путінських злочинів зростає. Його окупаційні адміністрації провокативно «встановили державний кордон з Україною» по території усієї Донецької області, пообіцяли встановити російську мову в якості «державної». Зростають обстріли з заборонених «Мінськом» озброєнь, а прорив російських диверсантів в наш тил завершився загибеллю двох наших Захисників. У Держдумі РФ прямо заявили про бажання приєднати «декілька українських областей». Скандали навколо позицій Apple та президента Казахстану щодо Криму з цієї ж опери. Кремль схиляє до втілення Мінську-2. З додатковими газовими та іншими пастками. Вимагає втілення в українське законодавство, щоб «розривати» та дестабілізувати українське суспільство.
Президент та згодом голова МЗС спочатку дали правильні сигнали світу. У інтерв’ю західним ЗМІ президент позначив декілька принципових позицій, «червоних ліній»: По-перше, про вибори за українським законодавством з повним доступом і після виведення «бойовиків». По-друге, про необхідність ревізії Мінська-2, щоб контроль над кордоном передував місцевим виборам.
Голова МЗС придумав влучний термін Ruxit про базовий інтерес України. Пристайко на саміті НАТО доповнює перелік «червоних ліній» - це внесення змін до Конституції щодо Донбасу, компроміси щодо ЄС чи НАТО, відсутність контролю за кордоном чи повного спільного доступу ОБСЄ, прямий діалог з окупаційними адміністраціями Кремля, що вимагають в Путіна.
Але були і інші сигнали, що в Зеленського майже готові до втілення «Мінської зрадобомби-2». Помічник президента Єрмак веде основні переговори з Росією. Він виступив у Лондоні на зустрічі Chatham House. І зробив гучні заяви.
По-перше, команда Зеленського відступила від власної позиції про прийняття нового закону про особливий статус, а піддалась позиції Кремля про продовження дії чинного антидержавного закону, який рокав захищали і голосували фракції «БПП» і «Народного фронту» у парламенті. І як виявилось, зміни ці стосуються не ліквідації небезпечних для суверенітету норм цього закону, а доповнення цих норм ще однією токсичною, «штайнмаєрною». По-друге, команда Зеленського відступила від власної та все одно неприйнятної позиції, що особливий статус Донбасу має бути лише у законі, а не Конституції. В команді Зеленського готові до втілення наднебезпечного і катастрофічного пункту з Мінську-2, який розробляв Порошенко, і який так влаштовує Путіна. Особливий статус в принципі і тим більше особливий статус у Конституції – це вигідна Кремлю тривала бомба під суверенітет і незалежність України. Таке не пройде у парламенті. Буде шалений суспільний «майданний» спротив.
Позиція різних складових «великого Заходу» залишається неоднорідною. Європа зацікавлені у «нормандському успіху» для економічних вигод за рахунок поступок зі сторони України. США і Трамп дистанціювались.
Сукупність заяв української, російської та західних сторін свідчать про неможливість досягти спільного компромісу чи угоди. Якась з сторін неправдиво публічно комунікує власну позицію, або в Нормандії нас очікує стримана заява і початок затяжного процесу. Де буде тактика малих кроків. Серед яких, до прикладу, може бути черговий обмін, або розведення сил.
Також Зеленський підтвердив, що газове питання може стати частиною «Нормандської зустрічі», що однозначно в такому пакетному варіанті ще більше послаблює наші переговорні позиції. Українська сторона хоче транзитний договір на 10 років і виникає питання: де «червоні лінії» поступок у цьому питанні? Бо мова зараз і про відмову від судових перемог, і про прямі поставки газу з РФ. Хоча якщо «червоні лінії» будуть перейдені в питанні Донбасу, то «червоні лінії» щодо газу тут вже здадуться «квіточками».
Тим часом, в офісах партії Медведчука та в його охоронців пройшли обшуки. Окрім того, кажуть, що повним ходом йде пошук компромату на його оточення. Наїзд Зеленського на Медведчука саме зараз не є випадковим, так як і прийняття законів про добровольців (2045-1), військовослужбовців морських сил та повітряних сил (1197), осіб з інвалідністю внаслідок війни (1198). В Порошенко розпочали підготовку до розпалювання можливого Майдану за підсумками «Нормандської зустрічі». Зеленський створює інформаційні приводи для пониження градусу незадоволеності з однієї сторони, але й використовує тиск на Медведчука як переговорний аргумент проти Путіна у «Нормандії». Це не єдиний аргумент для тиску. Кажуть, що до цього часу в президента не вносили до парламенту конституційні зміни в частині децентралізації, щоб не зірвати «Нормандську зустріч». Якщо Путін відмовиться йти на поступки в Парижі, то Зеленський може не лише будувати «стіну», про яку також заявив Єрмак, але й просунути відповідні конституційні зміни, в яких не буде Донбасу. Це знають в Путіна і тому дотискають Зе.
Тарифи і податки посилюються як фактори зниження рейтингу влади
Замість зниження тарифів в Зе «продають» відео про їх зниження. Падіння рейтингів запекло і тема тарифів повернулась з забуття. Знову обіцянки і «розноси». Президент вирішив перекинути негатив відповідальності на уряд. І заспокоїти усіх відео-обіцянкою «знизимо у два рази через рік». При цьому, обіцяє не за рахунок платників податків, що навряд взагалі можливо. У влади було більш ніж достатньо часу, щоб прийняти в «турборежимі» необхідні закони у парламенті. Чи щоб рішення прийняв уряд. Чи НКРЄ. Але чомусь реально важливе питання для громадян України не було пріоритетом. А обіцялось інше. І готові законопроекти їм були передані давно.
Тим часом, Верховна Рада у першому читанні дала поштовх черговій і значно потужнішій хвилі податкових репресій. У Раді прийняли пакет безпрецедентних в історії країни законопроектів 1209-1 та 1210. Як виявилось, скандальні закони щодо касових апаратів 1053-1 та кешбеку 1073 були лише «квіточками». Мова вже не просто про тиск на малий чи середній бізнес. Це наступ на будь-який бізнес в Україні, що не тільки знищує наші інвестиційні перспективи, але й загрожує падінням економіки. Підвищення рент для Рината Ахметова і інші позитиви не роблять ці законопроекти корисними.
У парламенті ще й прийняли закон про так звану верифікацію соціальних виплат (1231), що запускає механізм перевірки статків мільйонів українців та ризики втручання у їх приватне життя. Що більше виглядає не як «кінець епохи бідності», а війна з бідними. З потенційним порушення конституційних та персональних прав громадян, банківської та інших таємниць.
Правоохоронні реформи vs посилення політичного контролю?
Антикорупційна та правоохоронна система продовжують перебувати у транзитній зоні. Рада прийняла закон про перезавантаження ДБР (2116). Після набуття чинності закону керівник Роман Труба та Ко нарешті будуть звільнені. Поруч з тим, нова модель управління в Бюро і нова процедура призначення його керівників означає, що політичний вплив влади на цей орган збережеться, бо квоти у конкурсній комісії свідчать, що більшість буде за президентом. Суттєвої різниці очолить орган Трепак, Монастирський, Касько чи хтось інший нема. Добре, що хоч з «справами Майдану» закон усе вирішив.
Також у парламенті розпочали процес остаточного скасування депутатської недоторканності через ліквідацію депутатських імунітетів (2237). На жаль, цей процес може бути завершений фейковим скасуванням, бо внесений «Слугою народу» законопроект передбачає ускладнення процедури притягнення депутатів до відповідальності. В їх варіанті на всі дії щодо депутатів має давати особисту згоду голова ГПУ. Наслідки такої моделі зрозумілі, а тому альтернативний законопроект від «Голосу» тут є кращим.
Що означає, що частина відповідних органів ще не перезавантажена (НАБУ, НАЗК, СБУ та інші), або що деякі з них залишаються чутливими до політичних впливів як ДБР? Що більшість гучних карних справ можуть в будь-який момент розсипатись. З метою штучного уникнення кимось заслуженої відповідальності. Або можуть бути використані для політичних торгів чи тиску. Це кидає погану тінь та підриває довіру до будь-якої справи. Проти Порошенка вона, Гримчака, Пашинського, Федини, Звіробій, Садового, Ляшка чи Альперіна.
Олексій Роговик, політичний експерт та голова аналітичного центру Free Voice IAC, спеціально для «Гал-Інфо»
